Не було би Шевченка художника, якщо би не було його «Катерини»…

​Напередодні відкриття організатори запросили журналістів на детальне ознайомлення з концепцією виставки, яку пояснила її кураторка і директорка цієї галереї мистецтвознавиця Христина Береговська. Вона розповіла, як працювали над підготовкою експозиції, які теми представлені: «Від Катерини до автопортретів, від «Живописної України» до серій дерев, Блудного сина, експедицій, зв’язку зі світом, академії та історичних сюжетів… І не було би Шевченка художника, якщо би не було його «Катерини»…

​Христина Береговська розповіла, що літературних творів, які вийшли з-під пера Тараса Шевченка, десь до 270, менше трьох сотень, а картин, офортів та інших живописних творів у різних техніках він створив понад 1200. Але чомусь у нас більше знають його літературну творчість, ніж художню, до того ж, в Україні немає жодного мистецтвознавця, який би спеціалізувався суто на шевченкіані.

​Виставка «ВІН. Шевченко. Художник» — це по суті перша персональна виставка Тараса Григоровича в Україні. На виставці представлено 7 оригіналів автопортретів художника, надані Національним музеєм Тараса Шевченка в Києві. Всього він написав 38 автопортретів.

— Йому важливо було увіковічнити архітектуру, природу, героїв, побут, — розповіла пані Христина. — Блудний син Шевченка — це вам не блудний син класичних художників Дюрера, Босха чи Брейгеля. Це настільки модерністичний підхід, експериментальний взагалі до релігійного сюжету Блудного сина. Він поєднав те, що ніколи до нього не поєднувалося, а то поєднання вважалося гріхом — світське і сакральне. Простого немічного солдата він прирівняв до біблійного персонажа. Із акцентом не на правильного тата, а на дуже сильного сина. Він був дуже серйозний художник і мав дуже чітку позицію. Він не боявся змінювати стереотипи і взагалі формувати нові парадигми. У Шевченка єфеноменальні роботи, які засвідчують його передвісництво імпресіонізму. Ми визначили цей розділ «Шевченко і світ», щоб показати наскільки він своїми експериментами випереджав час.

Окреме місце на виставці посідають жіночі портрети від його ще юнацького захоплення відомою французькою актрисою Адрієною Лекуврер до останнього портрета Ликери — дівчини, з якою Тарас мріяв створити сім'ю. До слова, є найновіші дослідження, згідно з якими висунуто гіпотезу, що саме Ликера стала опосередкованою причиною його смерті на другий день після 47-го дня народження.

Окрема кругла кімната виділена для оригіналу Шевченкової «Катерини», яка просто заворожує, щойно переступаєш поріг цього простору, на стінах якого є також підготовчі ескізи цієї картини.

Вражає також імерсивна кімната, де завдяки найсучаснішим технологіям «оживають» картини Шевченка і їх автор. А завершальним акордом виставки для охочих і любителів 3D реальності є можливість «прогулятися» «будинком мрії» Тараса Григоровича, який він в деталях описав, а через майже 200 років спеціалісти новітніх технологій втілили цю мрію, яку можна побачити, одягнувши спеціальний шолом і слідуючи супроводжуючому голосу в ньому.

На зустріч з журналістами приїхали також засновник галереї ZAG Зеновій Козицький і директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус.

«Я страшенно радий, страшенно вражений, що в Україні нарешті з’явився перший гарний сучасний музейний простір, — сказав Дмитро Стус. — І що дуже важливо, це передусім рівень безпеки, який забезпечено в цій будівлі. В Україні з’явилась така людина, як Шевченко, присутністю якої в своїй культурі, в своїй традиції мало хто з народів світу може похвалитись. Іде війна, але головна війна у нас завжди в культурі і на рівні цінностей. Ми хочемо, щоб нас бачив світ, визнавав світ, знав, хто ми є, ми маємо свідомо популяризувати і представляти свою культуру у світі. І Шевченко — як наріжний камінь, як основа».

До слова, виставку можуть відвідувати і незрячі та слабозорі люди — біля деяких картин є їхні барельєфи, які можна «бачити» руками, а опис кожної картини супроводжується також шрифтом Брайля.