Його «вибрала» глина

«Коли був студентом другого чи третього курсу училища культури та мистецтв, потрапив на екскурсію в цех до гончарів, котрий розміщувався у підвалі 25-ї школи, — пригадує чоловік. — То була велика майстерня приблизно з десятком гончарних кругів. Все мене тоді настільки привабило, що не відпускає досі», — каже пан Микола.

Він зізнається, що згодом вчився не в одного майстра, а кількох. У кожного запозичував щось оригінальне, притаманне тільки йому. І з часом почав працювати.

«Насамперед роблю заготовки. Глина має бути масна, пластична, — розповідає гончар. — Частину її копаємо самі біля села Рокити Старовижівського району; також купуємо ту, що привезена з міста Слов’янська Донецької області».

Надзвичайно важлива енергетика, з якою берешся до справи. Робити все треба з великою любов’ю. Тоді кераміка вийде якісною і знайде своїх прихильників та покупців. Виріб можна створити і за 10−15−20 хвилин, але щоб довести до ладу, знадобиться ще трохи часу. Скажімо, ту ж вазу слід підсушити, потім декорувати й випалити в печі. Останній процес триває близько 12 годин, потім дві-три доби матеріал охолоджуватиметься.

Щоби стати гончарем, каже Микола Шавула, необхідно бути посидючим, мати неабияке терпіння і плавні рухи. Бо глина не терпить вертунів. Тільки тоді з-під твоїх рук вийде щось путнє.

Тепер пан Микола часто проводить майстер-класи. Приходять до нього як дорослі, так і діти, аби перейняти навички та відпочити душею. Адже робота за гончарним кругом — то не лише творчість, а й справжній релакс.

Авторка: Ірина Матвійчук