BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Карпатський бджоляр із майстровитими руками

Коли восени у місті Сколе на Стрийщині громадська організація «Бойківські обереги» проводила «грибний» фестиваль, то запропонувала гостям, крім юшки з боровиків та інших грибних страв, спробувати ще й гірського меду з диво-вуликів, що їх змайстрував і презентував на святі місцевий житель Ігор Сиротяк. Емоції від куштування і споглядання були неймовірними

Ігор Сиротяк із дружиною Оксаною біля вулика-колоди і власного меду. Фото Олекси Тренича та з домашнього альбому Ігоря Сиротяка м. Сколе, Львівська область
Ігор Сиротяк із дружиною Оксаною біля вулика-колоди і власного меду. Фото Олекси Тренича та з домашнього альбому Ігоря Сиротяка м. Сколе, Львівська область

Ігор Ярославович, колишній інженер «Укртелекому», уже п’ять років на пенсії, але без ко­рисних занять себе не уявляє. Значну частину його часу займає турбота про домашню пасіку із 25 бджолосімей. Як і багато його колег, минулим сезоном господар не зовсім задоволений: через затяжну холодну погоду «божі комахи» розвину­лися пізно, не так, як мало би бути, квітували рос­лини-медоноси, тож віддача від пасіки виявилася доволі скромною. Добре, що виручили клени-яво­ри, котрі ростуть біля міського озера: бджоли, які раніше брали нектар із різнотрав'я, весною добре поживилися на цих пахучих деревах…

Пасічництвом пан Ігор займається років зо тридцять. На його рахунку цікаві рацпропозиції, які полегшують працю бджоляра, допомагають досягти кращих результатів. Наприклад, пенсіо­нер придумав парогенератор для перетоплення воску, розповів, як у домашніх умовах виготови­ти вощину. Іншим разом із запчастин від старої пральної машини і порохотяга сконструював електропривід медогонки.

Набутим досвідом умілець охоче ділиться на своєму блогерському каналі в Youtube (за комп‘ютером працює ще з 1995 року!). Підпис­ники з усього світу (яких понад тисяча) дякують йому за слушні підказки. Недавно зв‘язався з ним латиноамериканський пасічник — громадя­нинові Чилі цікаво було дізнатися від українця, як той спромігся на чергове «ноу-хау».

Особливо подобається людям вигляд само­робних вуликів Ігоря Сиротяка — справжні ви­твори мистецтва, висока естетика! Одні нагаду­ють хатку, інші - настінний годинник, домашній колодязь. Думається, у таких «апартаментах» бджолам жити і працювати вдвічі приємніше.

Перед вами не дитяча забавка, а робочий вулик-хатка!
Перед вами не дитяча забавка, а робочий вулик-хатка!

Багато хто хотів би мати таку красу у себе в садку. Якось подзвонив ґазда зі села Рожанки — попросив пана Ігоря, щоб змайстрував такий вулик для його обійстя. Прохання виконано — любо глянути! Замовлення було на декоративні «хатинки», а майстер зробив їх цілком робочими — можна експлуатувати, поселяти рої.

В основному колишній зв‘язківець майструє бджолині домівки зі смереки. Для деяких ек­земплярів використав горіх — виглядають доволі симпатично.

Із власного меду Ігор Ярославович виготов­ляє до святкового столу медівку, медове вино (інгредієнти — мед, вода і винні дріжджі). Ще ж на його рахунку крем-мед, який не кристалізу­ється — додає у нього малину, прополіс. Відтак цей продукт дуже помічний від хвороб.

А це – вулик-колодязь…
А це – вулик-колодязь…

Меду із власної пасіки вистачає для всієї ро­дини Сиротяків. Пан Ігор ділиться ним зі свата­ми, також смакують ним друзі, сусіди. А 30 літрів цілющого карпатського продукту герой цієї опо­віді передав воїнам ЗСУ, яких лікують у Трускав­ці.