Від кіз — якісний сир

Тепер священник служить у гірському селі Присліп. Водночас займається господарством. Зокрема, утримує 15 кізочок, із молока яких варить сир.
На цій справі отець Василь знається з дитинства. Тварин доглядали його батьки. А наразі він має овець, корову, кіз англо-нубійської та зааненської порід. Надоєне молоко переробляє.

Так, ще змалку навчився виготовляти сири. Переконаний, що це — ціле мистецтво. Аби продукт вийшов смачним, треба досконало володіти всіма секретами ремесла.

Улітку, коли надої високі, ґазда займається цією справою щодня. Восени ж, як молока меншає, — дещо рідше.

Зараз в його асортименті представлені різноманітні сири — м’який (будз), копчений, із винною кіркою і класичний, кульки шевр в олії, вурда. Є навіть качотта (за італійською рецептурою), яку навчили виготовляти друзі зі Сербії.

Звісно ж, пан Василь не може обійтися без традиційної закарпатської бринзи, якою цікавляться щораз більше людей.

Для цього використовують овече, козяче чи змішане молоко. Хоча беруть і коров’яче або буйволяче (таке вже для гурманів). Потім необхідно додати вурду, перемішати, розімнути, посолити й поставити у посуд під гніт. Через декілька днів виділяється сироватка, яку отець зливає. Готову бринзу перекладає у слоїки, які після 30-хвилинної стерилізації герметично закриває.

Ще донедавна ніхто бринзу в банки не закупорював. Зберігали в дерев’яних діжках-ґелетках, під гнітом, деколи по кілька років.

Герой нашої розповіді використовує лише натуральні компоненти, без жодних фабричних заквасок і ферментів! Вудить продукцію на букових дровах. Дуже любить експериментувати. Переконаний, якби було більше молока, то частіше займався б уподобаною справою.

Сам же чоловік найбільше полюбляє копчений сир із пікантним смаком. Охоче споживає і твердий. Для прикладу, «Бел кнолле», який витримує 2−3 місяці, чи качотту. Із 20 літрів молока, які дають його підопічні, виходить 1,5−1,7 кг такого виду продукції.

Авторка: Алла Ковальська