«У Богдана в обличчі дві титанові пластини. Коли обирали назву для кав’ярні, сумнівів не мали»

Дізнаюся, що назва кав’ярні походить від назви Реабілітаційного центру «Титанові», що у Києві. Засновник центру — військовий В’ячеслав Запорожець, близький товариш Олени та Богдана.

Заходжу всередину. Приміщення невеличке (46 «квадратів»). Нагадало мені казкову рукавичку, але має два поверхи. Одразу помічаю у холодильнику солодощі: яблучний штрудель, торт «Наполеон», круасани та синабони — ароматні булочки з ягодами… Виглядають ну дуже апетитно! Виявляється, Олена пече усі солодощі сама. Закінчила кондитерські курси.

Дизайн кав’ярні - у стилі «бохо». Тут оригінальні люстри та дзеркала, оздоблені соломою, дерев’яні столики… Для ветеранів кава безкоштовна.

— Я за фахом дизайнерка-архітекторка, — розповідає Олена Максимова. Їй — 23, Богдану — 24 роки. — Завжди мріяла мати кав’ярню. Якось ми були у ветеранській кав’ярні у Києві, куштували десерти. Мені дуже сподобалася ідея. І вже невдовзі у ТРЦ Victoria Gardens, на острівці, ми відкрили нашу першу кав’ярню. Хоча людей у торговому центрі було багато, але толку жодного… Тому почали шукати нове приміщення. Це зайняло два місяці.

Ти можеш орендувати приміщення в центрі міста за 1500 доларів, але невідомо, чи кав’ярня «зайде»… «Титанові» у Львові - це не мережа, це новий заклад. Якось я гуляла з подругою і побачила на вул. Личаківській оголошення про оренду. Приміщення мені сподобалося. Плануємо відкрити ще одну «точку» на Сихові.

Розпитую Олену про її чоловіка-військового. Почав службу під час АТО, 2019 року.

2023-го, уже під час великої війни, отримав осколкове поранення у голову. Осколок потрапив в обличчя — тепер у Богдана в обличчі дві титанові пластини. Олена каже, коли обирали назву для кав’ярні, сумнівів не мали…

Військовий лікувався у Львові та Києві. Протезувався у Київському реабілітаційному центрі «Титанові» — там військових повертають до повсякденного життя. Був на реабілітації у Франції.

2023 року Олена і Богдан одружилися. У них народився син Лук’ян (поранення Богдан отримав якраз перед народженням синочка). Після лікування та реабілітації десантник повернувся на фронт. Нещодавно отримав високу нагороду — орден «За мужність» 1 ступеня.

— Де ви познайомилися з Богданом? — запитую Олену.

Ніяковіє…

— Чим вам Богдан сподобався? — допитуюсь.

— Завжди про мене турбується, — каже Олена. — Хвилюється… Я раніше такого ніколи не відчувала. Це мене зачепило.

Поки п’ю каву з синабоном (дуже смачна булочка), до Олени телефонує Богдан. Він зараз на фронті. У мене є можливість з ним трішки поспілкуватися.

Богдан розповів, що познайомився з Оленою в соцмережах. Зустрілися на каві. Так усе й «закрутилося».

— Потім я поїхав на ротацію — на 12 місяців. Сказав, що мене тривалий час не буде. Дочекалася. Тепер у нас сім'я! — каже військовий.
Богдан розповів, що у ТЦ Victoria Gardens їхній ветеранській бізнес «не пішов», бо керівництво взагалі не сприяло їм у цьому. Богдан каже, попросив, аби забрали великий вазон, який перекривав їхню кав’ярню (люди, які заходили в ТЦ, її взагалі не бачили). Отримав відповідь: «Він (вазон) там стоїть уже купу років, нехай і далі там стоїть…».

— Я чогось особливого не вимагав, але якась мінімальна повага та людяність мають бути, — каже військовий.

Запитую Богдана, які його улюблені солодощі з тих, що пече дружина.

— Люблю чизкейк, пряники (в асортименті чизкейк — чорниця-апельсин, карамель-попкорн, полуниця-пахлава. — Авт.). Мій друг, військовий, завжди просить, коли їду зі Львова до Сум, щоб привіз йому макаруни (французький десерт. — Авт.). Зараз Олена почала робити кіш з куркою та грибами.

Ще у 2020−2021 роках відправляла в зону АТО пряники. Розмальовувала тубуси для снарядів, продавала на аукціонах. Цього року до Різдвяно-Новорічних свят буде пекти імбирні пряники. Я одразу побачив, що Олена має до цього хист. Тому завжди її підтримую.