Остання осінь Мирона Бучацького

Рідко так буває, щоб одна людина була наділена стількома талантами, як у випадку з померлим. Його харизма давалася взнаки у всьому. Найперше, мабуть, у медицині. Але ж яким організатором був, яку залізну волю мав. Якщо за щось брався, а він, як правило, якщо брався, то за речі, які для широкого загалу нездійсненними здавались, все до логічного завершення доводив.

Найбільше як лікар — отоларинголог запам’ятався

Але найбільше, звісно, як лікар-отоларинголог запам’ятався. До нього зазвичай зверталися вже тоді, коли лікування в його колег належного ефекту не давали. Серед тих, кому пан Мирон допоміг, були й львів'яни. Не отримавши очікуваного полегшення після лікування у медичних світил міста Лева, апелювали по допомогу до Мирона Бучацького. Не один з його колишніх пацієнтів із вдячністю згадує доктора з Трускавця, як свого рятівника. Але в історію міста-курорту померлий увійшов не лише, як лікар-новатор, автор прогресивних медичних розробок та раціоналізатор, а й як великий патріот України, активний громадський діяч, послідовний дослідник та викривач злочинів комуно-більшовицької влади на Дрогобиччині.

… Народився Мирон Бучацький 30 січня 1939 року в селі Свірж Перемишлянського району. Дуже рано без батька залишився. Бучацького старшого закатували в Перемишлянській в’язниці у 1941 році, коли радянські війська масово відступали під тиском блискавичних атак гітлерівського вермахту. У таких випадках більшовики, втікаючи, поспішно винищували українську інтелігенцію. Закатованого в тюрмі батька мати не змогла впізнати серед загиблих. Ця жахлива трагедія стала травмою всього його життя.

Автор 40 наукових робіт

До завершення навчання у Львівському медичному інституті у 1966 році закінчив школу механізації. Освоював цілинні землі. Після завершення медичних студій працював головним лікарем Угнівської дільничної лікарні. У війську служив лейтенантом медичної служби. Кандидатську дисертацію захистив у 1984 році. У 1993 році отримав болгарський, німецький та чеський патенти на стереотаксичний комплекс нейрохірургічних та отоларингологічних приладів. Мирон Бучацький зареєстрував 8 авторських свідоцтв. Лікувати своїх пацієнтів якомога краще допомагала неспокійна творча вдача, його зарядженість на успіх там, де інші відступали, та максималістські цілі, які перед собою ставив. Автор 40 наукових робіт. Упродовж багатьох років працював отоларингологом у лікарнях Трускавця та Стебника. Протягом 1990−1994 років — завідувач відділу охорони здоров’я Трускавецької міськради.

Ініціатор розкопок останків жертв НКВД-НКГБ

Мирон Бучацький — депутат Львівської обласної ради першого демократичного скликання. Почесний громадянин Трускавця. Входив до складу президії Львівської обласної ради. Був заступником голови постійної депутатської комісії з питань охорони здоров’я. У 1989 році ввійшов до складу Української Християнсько-Демократичної Партії; з 1996 року до січня 2002 — перший заступник, в січні-грудні 2002 — в/о голови УХДП. Був, як інформує пресслужба Трускавецької міськради, головою Дрогобицького регіонального відділення «Меморіал» імені В. Стуса. Ініціював, організовував та здійснював розкопки останків жертв НКВД-НКГБ у Дрогобичі і їх перепоховання. Довів та отримав від Кабінету Міністрів довідку про те, що жертви в Дрогобицькій катівні загинули від рук функціонерів НКВД-НКГБ. У Дрогобичі 24 червня 2013 року відбулося урочисте відкриття та освячення меморіального комплексу «Тюрма на Стрийській». У цей час, не піддавшись на залякування та погрози, які на його адресу лунали з боку місцевих захисників-ідеологів комуно-більшовицьких цінностей, для багатьох людей став моральним авторитетом. Делегат першого з'їзду РУХу у Києві, установчих конференцій «Зеленого світу» та «Меморіалу».

Боровся проти нечесної приватизації санаторно-курортного майна

Немало сил Мирон Бучацький віддав і боротьбі за чесну, справедливу приватизацію санаторно-курортних закладів Трускавця. Застерігав від обману на зборах та мітингах. Закликав санаторні колективи до консолідації зусиль проти спроб прихватизації профспілкового майна на бальнеологічному курорті. На жаль, його голос не почули.

На схилі літ Мирону Бучацькому почав відмовляти зір. Але він не здавався. Часом його можна було бачити з паличкою, якою користувався під час піших прогулянок поблизу власного дому в Трускавці. Свого не цурався. Продовжував збирати історичні матеріали, співпрацював з Дрогобицьким видавництвом «Посвіт».

Редакція газети «Високий Замок», як і всі друзі та однодумці померлого, висловлює щире співчуття родині, а також всім, хто цінував, любив та шанував Мирона Бучацького. Поховали його в рідному Свіржі.