«Ці соняхи — для нашої вчительки…»

Я побувала на Першому дзвонику у СШ № 67. Щоразу, коли буваю на таких урочистостях, не можу стримати сліз… Щемливо бачити, як одинадцятикласники зустрічають першачків. Чути слова вчителів, які торкаються самого серця. Бачити схвильовані очі батьків, які ведуть у школу своїх дітей. Так було і цього разу.

Коли підходжу до школи, чую пісню Скрябіна — Місця щасливих людей… Усі одягнені у вишиванки — батьки, діти, вчителі…

Перед початком урочистостей розпитую маму, скільки витратила коштів на підготовку дитини до 1-го класу. Пані Ольга каже: «Близько 5−6 тисяч грн». «Пакунок школяра» батьки ще не отримали, але уже зареєструвалися у «Дії». Дізналися, що гроші отримають орієнтовно 10 вересня.

Запитую хлопця з красивим букетом, кому купив гортензії? «Тетяні Михайлівній, — каже дев’ятикласник Максим. — Це наша класна керівничка. Дуже хороша вчителька».

Помічаю двох дівчаток. Одна з них стильно одягнена: у вишиванці, спідничці та симпатичних білих підколінках. У таких колись і ми ходили. Аж у серці «йокнуло». Підходжу до них. Софія і Наталя — семикласниці. Цікавлюся, який настрій у дівчат? Відповідають: «Все добре!». «Усі книжки отримали?». «Так!». — кажуть радісно.

Помічаю у Софії на очах легкий макіяж. Запитую, чи можна приходити у школу з нафарбованими очима? «Трішки можна, — усміхається Софія. — І за манікюр вчителі теж не сварять».

Тема першого уроку у львівських школах: «Яка музика у твоїй голові?». У травні 2025 р набуврозголосу інцидент, що трапився в одній з львівських шкіл: учні ліцею № 93 танцювали під музику російського репера і знімали на відео.

Софія каже, що вона — меломан, слухає англійські пісні, і не тільки. «Улюблених пісень у мене багато, — каже дівчина. — Але найулюбленіша пісня — японська — Summer. З українських люблю пісню „Несмачний мед“ (гурт To Eternity). Слухаю Монатика(Monatik)».

Дівчата про скандал у львівській школі з російським репом знають, російських пісень не слухають.

Бачу красивезний букет троянд, який тримає дівчинка. Пані Оксана каже, у неї четверо дітей. Син цього року йде до 1-го класу. «Квіти ми купили для вчительки, син з нею ще не знайомий, — каже мама. — Батьки сказали, квітів не дарувати, але вчительська праця цього вартує. Вчителі так важко працюють».

Помічаю, як вчителька ніжно обіймає своїх дітей і дає їм у руки синьо-жовті стрічки… Пані Орися каже, що дуже скучила за своїми учнями. У неї - третьокласники. Говоритимуть сьогодні на першому уроці про музику. «Я люблю народну музику, — каже вчителька. — Люблю класику».

У цю секунду шкільне подвір'я завмирає. На годиннику — 9.00 — хвилина мовчання. Усі вшановують пам’ять загиблих Героїв. Усіх, хто загинув через напад росії на Україну.

Хлопці і дівчата стоять з синьо-жовтими прапорцями…

Вчителька пані Наталія каже, попри велику війну, настрій у неї святковий.

«Мусимо йти до школи — вчити дітей, боротися. Для того, щоб ми мали майбутнє покоління та незалежну Україну!» — каже вчителька.

Пані Наталія зауважила, що постійно проводить з дітьми виховні години на тему російського контенту, який вони не повинні слухати.

«Діти самі роблять одне одному зауваження, якщо чують у когось російську музику. Вони кажуть: «Вимкни, бо ми спонсоруємо ворога». Пані Наталя каже, що сама слухає Скрябіна, Alyona Alyona. «Люблю сучасну музику», — каже вчителька.

Пані Настя веде у 1-й клас свого сина Данилка. Малий тримає у руках соняхи… «Квіти для нашої вчительки — з городу», — каже мама з усмішкою.

Пані Настя розповідає, що син дуже хоче йти до школи. Данилко — серйозний. Видно, що хвилюється.

А ось пані Ірина привела у 1-й клас правнучку. У цій школі навчалися її діти і внуки. Жінка теж дуже хвилюється. Каже, не могла спати цілу ніч перед 1 вересня.

Літня жінка каже, багато чого пережила у своєму житті. «Попри все Україна переможе у цій війні:"Слава Україні!» — каже вона.

Наостанок я поспілкувалася з директоркою школи Оленою Коваленко. Її син — військовий.

«Українські військові роблять все для того, щоб наші учні навчалися, мали майбутнє, — каже директорка. — Жили у вільній та незалежній Україні».

Пані Олена зауважила, що військові і цього року будуть проводити уроки у старшій школі.

«У нас є багато батьків, які воюють на фронті. Багато хто зараз повернувся і прийшов до школи на Перший дзвінок. Діти підтримують військових. Це завжди щире спілкування та обійми. І дітям, і нашим воїнам це потрібно».