Кондитер із Мукачева творить з дротиків кумедні скульптури

Хобі пані Ірини родом з дитинства. Їй тоді було не більше п’яти років, коли вперше почала щось накручувати із залишків дроту. За словами майстрині, любов до творчості розпочалася банально.

Мама працювала мало не цілодобово, тож вихованням дітей (в Ірини ще є старший на три роки брат Василь. — Г. Я.) в основному займався батько — майстер на всі руки. Тато працював електриком, але навіть після роботи не любив сидіти без діла — лагодив людям електроприлади. Довкола були розкидані різноманітні інструменти і, відповідно, — дротики та гвинтики.

Тож Ірина з братом Василем змагалися у спритності: хто створить із цих залишків цікавішу конструкцію. Тато не заперечував, бо дітей любив понад усе, і тішився, коли вони самі щось цікаве вчилися робити. Згодом пані Ірина стала кондитером, а брат, як і батько, — електриком.

А потім «проросло» і дало плоди те, що зародилося у дитинстві. Якось подруга показала Ірині фото робіт одного англійського майстра, який займається дротовим мистецтвом. І жінка запалилася, бо ж і сама могла би щось таке цікаве створити.

Але ж для цього треба вчитися! Майстра, який навчив Ірину мистецтва дротоплетіння, знайшов брат. І у короткому часі кондитер за фахом почала створювати скульптури з дроту.

— Але ж дріт буває гнучким, а буває і дуже твердим…

— Для цього треба мати певні інструменти і трохи фізичної сили, — сміється моя співрозмовниця. — І треба відчувати метал пальцями. Для роботи використовую не дуже твердий матеріал, який гнеться, але не ламається. Мій чоловік Андрій, до речі, займається кованими виробами, тож іноді може додати до моєї скульптури «прикрасу» — метелика, квітку.

— А якщо метал не згинається?

— Його можна розігріти, і він зігнеться, як пластилін.

Найбільше майстриня любить «скручувати» тварин — свійських і казкових. До прикладу, для донечки Єлизавети змайструвала дракона. Над одним виробом працює кілька годин. Але є такі складніші конструкції, над якими доводиться чаклувати і по два-три дні.