«Межі України з початку великої війни розширилися… Головне, їх втримати…»

У львівському кафе «Гомін» відбулася зустріч з досвідченою мандрівницею, засновницею онлайн-школи «Нове українство» киянкою Діаною Карпенко. Про таких, як Діана, кажуть: «Вона рве усі шаблони!».

Діана і справді дуже цікаво розповідає про своє життя, яке сповнене не лише радостями, а й смутком. Колишній чоловік Діани — український кінорежисер та мандрівник Леонід Кантер (він ініціював та організував мистецьку експедицію «З табуретом до океану»).

Також Леонід Кантер знімав документальний фільм в Донецькому аеропорту, де на його очах гинули хлопці… Коли він повернувся із зони бойових дій, наклав на себе руки.

«ВЗ» писав про Діану Карпенко у 2023 році (публікація мала назву «Мрію побувати у всіх країнах світу»). У Діани — троє дітей. Свою молодшу доньку вона народила у мандрах, і назвала на честь землі, на якій немовля з’явилося на світ, — Патагонією.

Коли почалася велика війна, Діана з дітьми переїхала до Варшави. За кордоном зіткнулася з російськомовними українцями. Питання мови стало тригером, і Діана вирішила заснувати онлайн-школу «Нове українство» для дітей та підлітків. У цій школі вивчають історію України, українську мову, літературу та культуру (українські традиції та звичаї).

Підлітки можуть навчатися в онлайн-школі з вересня до кінця червня (такі заняття можуть бути, наприклад, раз на тиждень). Їх легко можна поєднувати з навчанням в основній школі.

Також у цій школі працює група для дорослих. «Оскільки у більшості з нас в школі історію України викладали так, щоб ми могли скласти іспити, в голові залишилися лише окремі дати та події. Ми створили 3-місячний курс, який би дав цілісну картину становлення України та фокусувався на ключових етапах та персоналіях», — повідомили у школі «Нове українство» на сторінці у Фейсбуці.

Також Діана створила онлайн-клуб «Нове українство», у якому відбуваються зустрічі на різні теми. Наприклад, адекватне мамівство/батьківство, реалізація в кар'єрі, у бізнесі, в турбулентному сьогоденні. Незалежно від свого місця проживання, українці долучаються до створення майбутнього України.

Діана Карпенко каже:

— Все, що у мене викликає інтерес, одразу перетворюється на проєкт з планом реалізації. В онлайн-школі діти і підлітки можуть практикувати та удосконалювати українську мову. Отримати знання про сучасну культуру та традиції, історію України, а головне — зберегти свою ідентичність. Зберегти зв’язок з Україною.

Комусь важливо, аби дитина мала коло спілкування таких самих, як вона — з досвідом еміграції. Для когось ключове — це можливість регулярно бачитися з друзями чи однокласниками, яких розкидало по світу. Цікаво з користю проводити час разом, хоча б онлайн.

— Я запитала Діану Карпенко, з яких країн учні?

— Більшість з Європи. Є також з Австралії, США та Канади, — каже пані Діана. — Загалом у нас навчається близько 60 осіб. На курс для дорослих, який тривав 3 місяці, зареєструвалося 40 людей.

«Нове українство» — не лише про українську мову та літературу, історію — воно загалом про нове покоління. І у цього покоління має бути багато навичок і знань з предметів, які на сьогодні актуальні.

Наприклад, предмет «Громадянська освіта»: як бути громадянином, який не голосуватиме за гречку? Важливими є також питання критичного мислення, інформаційної гігієни. Будемо додавати нові предмети, наприклад, основи політології.

Є ризик, що українські діти, які вчаться за кордоном, не знатимуть нашої історії. А тільки ту, яку їм розповідатимуть в контексті тієї чи іншої країни. Це може статись, якщо батьки не будуть шукати якихось альтернативних шляхів.

— Ви на зустрічі сказали, що межі України з початку великої війни розширилися…

— Ментально, так, — каже Діана Карпенко. — Питання — втримати ці межі. Я бачу, як люди, які переїхали за кордон, втрачають контакт зі своїми друзями та знайомими, які залишилися в Україні. А цей наратив, мовляв, ті, хто виїхав, — не українці, відштовхує людей від України.

— У Польщі, мабуть, значно легше адаптуватися, ніж в інших країнах.

— Схожа мова, менталітет, ландшафт… Треба не забувати, і це яскраво видно, що росія активно працює в інформаційному полі. Польща — одна з перших країн, куди вони (росіяни) вкладають величезні гроші, щоб посварити українців з поляками.

На адаптацію дуже впливає загальна атмосфера в країні. Зараз мені важко сказати, де легше: в Іспанії, де про Україну мало знають, спільної історії практично немає, чи у Польщі?

Я почала розвивати онлайн-школу і розумію, що роблю свій внесок у цю історію. Наприклад, на тематичний курс для дорослих зареєструвалися 40 — 50- річні люди, які давно виїхали і живуть за кордоном. Вони пояснюють, що історію України вчили у школі, але нічого не пам’ятають. Маємо ціле покоління людей, які вчилися за радянськими підручниками. Не можуть розібратися: де правда. де брехня?

Не можу сказати, що наша школа підходить геть усім. Але основне про що я прошу викладачів, — дітям має бути цікаво! Ми не аніматори, звісно, щоб їх розважати, але стараємося підбирати для них літературу, авторів, які б були їм цікавими.