В юного Арсена є час і на айфон, і на бабусин город

У «глибинці» такої кри­тики на адресу молодих, як правило, не почуєш: сільські будні змушують «від малого до старого», не покла­даючи рук, працювати у полі, в садах, біля худоби, на будо­вах. Часу на дурниці немає. Приклад рідних, щоденна фі­зична праця, шкільне навчання готують молоде покоління сіл до дорослого життя, склад­них випробувань. Хоча про ті ж комп’ютери, суперсмартфони, різні «тіктоки» ці юні роботяги теж не забувають. В освоєнні нових технологій від міських ровесників не відстають…

У свої три роки житель села Волиці Арсен Мельник зазнав великої душевної травми — втратив маму, яка померла піс­ля тяжкої хвороби. Всі турботи про хлопчика лягли на плечі його батька, бабусь, старших сестричок. Біля них Арсен на­вчився працювати і тепер, він, завтрашній дев’ятикласник, багато турбот по господарству перебрав на себе. Чимало хат­ньої роботи й інших обов’язків виконує сам — і це велика під­мога для його тата, бабусі.

Надія Петрівна, колишня працівниця склозаводу, не без задоволення розповідає про внука:

— Нашому Арсенові у жовтні виповниться 15, а він вже май­же як дорослий, моя найперша підмога. Оце днями заливали бетоном вигрібну яму для від­ходів. Арсен вручну розмішу­вав розчин, носив його, а я підказувала, як правильно ви­готовляти розчин-мальту.

Вранці піднімаємося, про­довжує пані Надія, іду поратися на городі - і не переживаю, що треба у кімнаті прибирати: по­рядки наводить онук. Замітає, миє, пере свої речі. Акуратний! Без проблем може приготува­ти собі сніданок. Якось Арсен їздив провідати своїх старших сестричок у Данії - вони пішли на роботу, а він сам дає собі раду у хаті.

Бабуся Надя навчила внука добре володіти косою, пра­вильно її гострити. І тепер ко­совиця — справа цих юних рук. Так само не цурається хлопець сапати на городі. Багато корис­ного Арсен перейняв від батька Романа, якому допомагає на будові. Сусід Арсена, на два роки старший товариш Назар, навчив юнака розбиратися у техніці. Тепер хлопець само­стійно ремонтує свій мотобайк. Пропадає біля машинерії. Зі старої стодоли обладнав собі зручний гараж. Планує вступи­ти у коледж, щоб стати механі­ком.

На своєму обійсті, крім ово­чів, Мельники вирощують смо­родину, малину. Арсен допо­магає бабусі збирати врожай. Здають його на приймальний пункт — зайва гривня у хаті ні­коли не завадить. Фінансове становище у цій неповній сім'ї, відверто кажучи, незавидне. Бабуся отримує всього три тисячі гривень пенсії. Таку ж допомогу через втрату году­вальника виплачують Арсено­ві. Половина цих грошей іде на оплату комунальних послуг. Решта «вигягують» одяг, харчі. Добре, що вирощують на горо­ді власні продукти, у курнику мають бройлерів. У цих спра­вах Арсен — найперший поміч­ник. Як попросить його друга бабуся, Ганя, щось допомогти — квапиться і до неї…

— Я часто хвалю свого вну­ка, багато що підказую йому, — каже пані Надія. — Арсен до мене ставиться з повагою.

І ще одна хороша риса цьо­го сільського хлопчини: у нього відсутні шкідливі звички. Актив­но займається спортом, і тому має атлетичну статуру. Сестри, які допомагають братикові, прислали йому ще й спортив­ний інвентар. Арсен каже, що хоче «бути у належній формі». Зі світлин у нашій статті видно, що це у нього виходить добре…