Собаку назвали на честь італійського гонщика — Аскарі!

…Заходжу на територію, де для тварин — рай! Є навіть басейн з іграшками…

Назустріч йдуть двоє братів-близнюків, Остап і Олесь, з коргі. Еллі - 7 років, Вольту — 6 років. Розпитую про собачок. Вартість коргі «в районі» тисячі доларів.

Остап каже, коргі добре ладять з дітьми. Єдиний мінус — дуже линяють…

— Ці собаки розумні і хитрі, — каже Остап. — Виманять у вас смаколик так швидко, що не зрозумієте, як це сталося (усміхається. — Авт.). Їдять сухий корм, сир, овочі.

На столику помічаю парфуми для тварин. Пані Юлія розповідає, такі парфуми гіпоалер­генні.

— Це професійна косметика для собачок і котиків, — каже Юлія. — Їх використовують піс­ля грумінгу. Аромат зберігається 5 днів, якщо нанести на чисту шерсть.

Коштують такі парфуми від 700 грн.

Повз мене проходить військовий з собач­кою. Знайомимось. Валентин прийшов на фестиваль зі своєю дівчиною Анною та чоти­рилапим другом Вартою. Собаку нещодавно взяв з Домівки врятованих тварин. Варта наче героїня з якогось кінофільму… Смішна, кудла­та! Їй — 2 роки.

— Завжди хотів мати собаку, — каже Вален­тин. — Ми пішли погуляти, і я зрозумів, що те­пер вона буде жити зі мною!

— Гляньте на очі Валентина і на очі Варти. У них схожі очі, — каже Анна, дівчина Валенти­на. — Кажуть, собаки схожі на своїх господарів. Коли побачила Варту, вона нагадала мені Ва­лентина.

Зустріла на фестивалі пані Анну з Чіко — це чихуахуа, окрас — мерле. У собачки гарний мармуровий візерунок на шерсті.

У пані Ані є ще англійський сетер, а Чіко їй подарували на день народження.

Йду далі.

— У нашому притулку не тільки ведмеді, а ще й собачки, — каже пані Анна, вона за осві­тою ветеринар. Працює у Ведмежому притул­ку «Домажир». На руках тримає Соню (на фото — зліва).

— Це — один з тих цуциків, якими ми опікуємося. Її знайшли неподалік притулку, швидше за все, вона народилася на вулиці, — каже Аня. — Шукаємо для Соні домівку. Їй вісім місяців. Сподіваємося, що знайдеться людина, яка її прихистить і буде любити…

Переважно хочуть собачок невеликих і мо­лоденьких. Нині багато собак привозять із зони бойових дій, тому кількість безпритуль­них тварин щоразу зростає.

За час роботи я бачила багато зраджених тварин. Водночас бачила багато зворушли­вих позитивних історій, де люди були гото­ві на все заради своєї тваринки. Відчувалося, що тварина — це не якась частина інтер'єру, а справді член родини, якого поважають, лю­блять, дбають.

Зустріла я на фестивалі Катерину з басен­джі (на фото — справа) — це мисливська поро­да собак, яка не гавкає…

Катерина назвала свого домашнього улю­бленця Аскарі - на честь італійського автогон­щика, чемпіона Формули-1 Альберто Аскарі.

— Ми — фанати Формули-1, — каже Катери­на.

— У чому особливість Аскарі? — запитую.

— Собаки цієї породи — розумні. Мають свій характер. З Аскарі треба вміти домовлятися. У них високий рівень інтелекту. Він — активний. Прогулянки у нас довгі - по 2 години.

Вдома вони схожі на котів. Люблять лежати на дивані, спати у пледику. Можуть, як котик, бавитись лапками…

Якщо собакам цієї породи не вистачає фі­зичного чи інтелектуального навантаження, будуть вдома шкодити.

Пані Оксана має у Львові розплідник італій­ських хортів (левреток). Це витончена собака невеликого розміру. А також у неї живе собака дуже рідкісної породи — азавак. Таких в Украї­ні три: у Львові, Києві та Дніпрі. Коштує близь­ко 2 тисяч євро!

— Італійські хорти підлаштовуються під ритм життя своїх господарів, — каже Оксана, коли розпитую її про левреток. — Якщо це мо­лода пара, яка любить подорожі, собака буде біля своїх господарів. Якщо літня пара, яка лю­бить проводити час біля телевізора, вони при­стосуються і до цього ритму життя.

Ця порода не дуже популярна в Україні. І це добре. Тільки якась порода стає модною, з’являються недобросовісні «розводчики». У мене собаки народжують максимум три рази за життя. А вони постійно їх експлуатують.

Коли продаю цуценя, наголошую: «Якщо можете брати цуценя з собою на роботу чи на відпочинок, це добре». Вони не люблять зали­шатися надовго самі. Починають вити, пакос­ті робити.

Левретка проситься до Оксани на ручки…

— Без італійських хортів життя не уявляю! — каже жінка.

Побачила на фестивалі свою любов — ко­ролівського пуделя Ешлі. Хіба що французь­кий бульдог поза конкуренцією, бо такого маю вдома…

Ванда працює грумером. Розповідає про свою домашню улюбленицю.

— Щоб пуделя помити, посушити, підстриг­ти, потрібно витратити 4 години, — каже Ванда. — Це потрібно робити щомісяця. Якщо собаку приводять на грумінг раз на три місяці або раз на пів року, тоді це бабай волохатий (усміха­ється. — Авт.). У собаки — ковтуни, їх розчеса­ти — стрес для тварини.

До таких процедур собаку треба привчати з дитинства, щоб не боялася грумера. (Вартість послуги грумера — близько 1000 грн, ціна за­лежить від розміру собаки. — Авт.).

На прощання роблю з Ешлі селфі. Здаєть­ся, вона мені усміхається…