Ведмедиця Машка пішла приймати басейнові ванни, поки її «кавалер» дрімав у затінку…

Власне, 6 червня, у наше професійне свято, коли в Україні відзначають День журналіста, колектив редакції газети «Високий Замок» поїхав у «Домажир».

Дорога у Домажир недалека. Вже за Рясною-Руською тут розляглися ліси, де за 15 кілометрів від Львова, 2017-го створили ведмежий притулок — реабілітаційний центр, метою якого є допомога та порятунок ведмедів із пересувних зоопарків, цирків, готелів та ресторанів. Тут умови для утримання тварин максимально наближені до природних, що сприяє відновленню природних інстинктів та їхньої поведінки. Кожен ведмідь має свій особистий вольєр, площею щонайменше тисячу квадратних метрів.

Як тільки ми припаркували наш бусик, до журналістів підійшла керівник відділу для роботи з відвідувачами Тетяна Первій. За словами Тетяни, на 20 гектарах лісових угідь тут проживає 29 врятованих тварин. Саме проживає, а не існує! Тут нема жодної тварини, яку привезли з дикої природи, щоб показувати людям. Завданням притулку є порятунок тварин, які потребують допомоги, і дати їм можливість дожити у добротних умовах життя.

Після «короткої довідки» Тетяна віддала нашу групу у надійні руки професійного екскурсовода Олі.

Не буду розповідати про життя-буття клишоногих (залишу цей цікавезний репортаж для найближчого тижневика!). Але не можу стриматися, щоб не сказати бодай кілька добрих слів про організацію відпочинку гостей. Під час цікавої екскурсії можна «познайомитися» з кожним ведмедем і побачити, в яких умовах живуть ці велетенські тварини (тут створили для них і басейни, і штучні барлоги, й «ігрові конструкції» для пришвидшення адаптації). І не треба переживати, що якийсь Потап чи Машка, «цапне» за руку, бо ж поміж вольєрами збудовані спеціальні туристичні доріжки, тож всі охочі мають змогу поспостерігати, як живуть бурі ведмеді у живій природі. Для охорони і надійного утримання звірів по периметру загорожі встановлено систему електричного захисту.

Коли ми підходили до вольєра, де ведмідь відпочивав дуже близько від загорожі, жоден з них на нас навіть не відреагував. Ну, прийшли — то й добре. Хоч як ми не кликали, реакції - нуль. Та що ми, дорослі, от галасливі діти з вчителями також не могли привернути увагу тварини. А ведмедиця Машка взагалі пішла приймати басейнові ванни, поки її «кавалер» дрімав у затінку…

Кидати тваринам їжу категорично заборонено. А зі собою, щоб перекусити, треба брати. Працівники притулку подбали і про це, бо ж скільки відпочинкових альтанок змайстрували. Якщо не взяли зі собою їжі, не біда. У ресторанчику чи кафе, що на території, можна замовити і гарячі, і холодні закуски.

Ми ж привезли смаколики зі собою. Про це подбала наша головна редакторка Наталія Балюк. А «солодка жінка», ведуча журналу «Добра кухня» (до речі, передплата на друге півріччя не лише журнальчика, який навчить готувати смачні страви, а й «Високого Замку» й інших «високозамківських» видань триває!) Роксоляна Гелей спекла та-а-а-кий сирник, що просто в роті танув…