Підібрала безпритульних беззахисних лисиць…

Дехто вдома не може жити без собачок, котів, папуг, а Діана Тарабан з Вінниці взяла собі у компанію п‘ятьох лисичок. Одних викупила на промисловій звірофермі, щоб їх не вбили. Інших визволила від безвідповідальних приватників, які придбали цих тваринок задля розваги, а потім викинули на вулицю.

Діана категорично про­ти того, щоб «одомашню­вати» лисиць. Вважає, що квартирне життя для них не­стерпне. Не піддаються дресурі, не люблять ходити на повідку. До того ж спричиняють багато проблем господареві: голосно і часто кричать, виділяють непри­ємні запахи, дряпаються, гри­зуть речі у кімнатах. Дуже часто люди, які заради екзотики при­водять у дім лисичку, втрачають до неї інтерес, не доглядають і врешті-решт позбуваються її. Півбіди, якщо віддадуть у спеці­алізований притулок — а можуть і вбити, покалічити, кинути на­призволяще.

Улюбленка Діани — чорно-бу­ра лисиця Еніо. Так призвичаїла­ся до своєї рятівниці, що біжить до неї бавитися. Може навіть розгадати і показати лапою, в якій саме руці сховано для неї корм. А його на день кожній та­кій особині потрібно 300 грамів. Основна їжа — м‘ясо, філе, суб­продукти. Потрібні також міне­рали, вітаміни. Лисицям треба давати ліки від паразитів, під­стригати кігті. Жити їм краще не у кімнатах разом з людьми, а у вольєрі із металевої сітки.

Діана також прихистила двох єнотів. Розповідає про своїх під­опічних у соцмережах — і люди з доброю душею присилають їй кошти для утримання цих тва­рин. Їх тут, як мовиться, до ко­льору до вибору — лисиці чорно-бурі, білі, руді.