На обійсті - справжні «тропіки»

У колекції жінки — сотні різноманітних екзотів, котрі ростуть у помешканні, на подвір'ї, в те­плицях. Вони здорові, з листками насиченого зеленого кольору, а гілки аж вгинаються від плодів.

Як удається виплекати таку красу? Пані Наталя зізнається, що взялася за улюблену справу понад 10 років тому, коли з чоловіком ще жили в однокім­натній львівській квартирі. Якось вона вирішила по­садити на балконі помідори. Кущики виросли і не­абияк потішити томатами.

Далі були болгарські перці, ківі. Поступово у кімнаті почали з’являтися незвичні культури. До­питлива господиня постійно цікавилася новинками рослинництва, замовляла їх через пошту, Інтернет і пробувала виростити вдома.

Відтак у маленькій квартирі ставало затісно, тим паче, що невдовзі вийшла заміж донька і народила­ся онучка Софійка. Тому Савельєви вирішили поли­шити обласний центр та переселитися у місто Горо­док, в приватний будинок.

Там уже було достатньо місця, тож ентузіастка активно взялася втілювати в життя свої задуми. На городі з’явилися дві тепли­ці площею 50 та 30 квадратних метрів відповідно. Таким чином неподалік тихоплинної річечки Верещиці «прописалися» манда­рини, гранати, актинідія, папая, інкарнати, тамарило, зизифус, такле, меєр, лунаріо, лума, лічі, пепіно, чиното, годжі, пітанга тощо. Їхню кількість навіть самій садівниці важко полічити.

Зараз особливо тішить її ві­чнозелене помело, що дарує великі плоди вагою до 2 кг. Схо­жих не знайдете навіть у наших супермаркетах.

Поряд тягнеться догори лав­ровий кущик, гарно цвіте муш­мула, формуючи зав’язі, які почнуть розвиватися навесні. А лимонів, апельсинів і мандари­нів — по кілька видів кожного. І всі цвітуть або вже врожаять. Добре почувається кавове де­рево…

Родина отримує високі вро­жаї. Так, нинішнього року зібрали багато хурми Соснівської. Також господиня прищепила чимало сортів цієї культури, зокрема Дар Софіївки, Віргінську тощо.

Не відстає й азиміна, ко­лекція якої постійно розширю­ється, поповнюється. Її плоди надзвичайно смачні - за кон­систенцією мов банан, а зовні нагадують манго.

Актинідій (або ж ківі) є аж кілька видів. А ще — достатньо всілякої іншої смакоти, назву якої просто й не вимовиш. Свою колекцію героїня нашої розпові­ді збирала по всій Україні, а та­кож за кордоном. Друзі, знайо­мі, родичі надсилають плоди чи насіння з Іспанії та Італії. Цитру­сові купувала в українських фа­хівців. Аби зекономити місце, на одному дереві прищеплює кілька різновидів. Скажімо, так ростуть мандарин і лимон.

Ці підопічні вимагають бага­то уваги, сил. Значна частина з них ростуть у горщиках, і весня­но-літнього періоду перебува­ють на вулиці. А коли стовпчик термометра опускається до +4−5°С, їх треба переносити під дах. Зважаючи на чисельність зелених улюбленців, така робо­та займає не один день… Однак ентузіастку вона не втомлює — навпаки, додає сил та наснаги.

До речі, пані Наталя не є ди­пломованим біологом чи агро­номом. Усі її досягнення — лише завдяки самоосвіті і наполе­гливості. Вона постійно читає спеціалізовану літературу, по­рівнює, аналізує, спостерігає. А набуті знання намагається втілити на практиці. Про кожну рослину може розповісти цікаву історію, охоче поділиться осо­бливостями догляду.

Справжня помічниця бабусі - 12-річна внучка Софійка, котра допомагає доглядати незвич­ний сад — поливає, перебирає насіння, зриває плоди. До того ж дівчинка — перший дегуста­тор вирощеної смакоти.

Анна ВОЙТЮК