Леститься до свого господаря, цілує його — тому і Цьомочка!

На Коломийщині добре знають і шанують майстрів на всі руки — батька/сина Івана та Віталія Деревеньків. Вони виготовляють зручні, дуже практичні вироби для дому, саду, городу — як з дерева, так і з металу. Чимало ці добродії допомагають нашим захисникам на передовій — скажімо, сконструювали для них відбійні саперні лопатки, які на фронті стають у великій пригоді. Ще одна пристрасть цих людей — любов до рідної природи.

Із середини червня на обі­йсті Деревеньків живе малень­ка козуля. Пан Іван знайшов її у лісі, коли збирав гриби. Зграя із шести здичавілих собак гналася за козою-самкою, яка недавно народила своє малятко. Керую­чись материнським інстинктом, козуля втікала якомога далі від місця, де залишила своє дитин­ча. Безпомічне, воно трусилося від страху…

Майстер Деревенько піді­брав новонародженого. Про­тягом п’яти годин чекав з ним у лісі, сподіваючись, що козу­ля-мама повернеться по своє маля. Даремно! Зате було чути гавкіт бродячих псів, які бігли по слідах і вже наближалися. Розу­міючи, що беззахисна тваринка наодинці може загинути, 56-річ­ний прикарпатець забрав її до­дому, взявся доглядати сироту.

Маленька кізонька буквально прикипіла до свого рятівника. Як тільки поїла, бралася цілува­ти його. Тож кличка для цієї сим­патюлі народилася сама собою — Цьомочка.

Найпершим з домашніх тва­рин з нею подружився песик Аська. За першої ж зустрічі по­чав облизувати новосела. По­тім Цьомочка швидко знайшла спільну мову із баранцем Ка­мерунчиком — стали з ним не­розлийвода. Після того позна­йомилася з домашніми курми і півнем. Всі стали близькими то­варишами. У просторому вольє­рі пасуться, розважаються одне з одним.

Але пан Іван для Цьомочки — поза конкуренцією. Візьме він зелений листочок, складе осо­бливим чином, прикладе до губ, подує у нього. Тонкий звук із цьо­го пищика нагадає козеняті по­зивний матері - і воно щодуху мчить до господаря, тулиться до нього, як до рідного. Своєю мо­крою мордочкою цьомає його.

Пан Іван каже, що у такі мо­менти почувається надзвичайно щасливим.

Минулого тижня разом із братом Василем, теж добрим майстром, збудували для цьо­го улюбленця окрему дерев’яну хатку. Тут Цьомочка житиме, хо­ватиметься від спеки і дощу-сні­гу. Тут у неї є годівничка для зер­на-сіна. Будь-коли козеня може вибігти надвір попастися, про­відати своїх дбайливих госпо­дарів.

На закиди деяких людей, що не можна брати дику тварину додому, цей природолюб від­повідає: а невже було б краще, якби це миле створіннячко зве­ли зі світу бродячі пси?