Із королівською короною-чубчиком і огидним запахом

Сусіди викопали часник, а вже через якусь годинку на звільнену ділянку приземлився одуд, великий птах із яскравим чорно-біло-помаранчевим забарвленням і гарним чубчиком, що нагадує віяло. Нишпорити по свіжій землі у пошуках поживи — улюблене заняття цього екзота.

Про одудів є багато легенд, ге­роїчних і не дуже. До цього птаха у різних народів полярне ставлен­ня: одні возвеличують, інші його зневажають. Моя мама за корот­кими монотонними звуками оду­да прогнозувала колись дощову погоду. А знайомий лісник, попри красу, називав його не інакше, як «офермою», птахом неакуратним, хитрим, лінивим. А все тому, що одуд не квапиться будувати влас­ну оселю у дуплі, а підступно за­войовує домівки інших птахів. Прилітає туди і елементарно… га­дить. Пташка-господар прибирає смердючі одудові екскременти, а він знову і знову залишає у чужо­му дуплі свій послід. Втомившись наводити порядок, знеможена пташина виселяється, шукає собі інше дупло. А у вільне житло посе­ляється одуд-окупант.

Послід для одуда знаряддя не тільки шантажу, а й самозахис­ту. Коли цьому птахові щось за­грожує, він випускає смердючий струмінь своїх відходів — і проти­вник дає собі спокій. Орнітологи дослідили, що смердючою, як тух­ле м’ясо, речовиною зі своїх за­лоз одуди змащують власне пір'я і оперення своїх малюків — щоб ві­дігнати бліх та інших паразитів. Така сангігієна дуже дієва.

Одуди харчуються різними ко­махами, маленькими ящірка­ми, жабами, термітами, бабками. Їжею закохані самці прокладають шлях до серця улюблених самок — приносять їм у подарунок якогось жучка. Чим більший жучок, тим більше шансів знайти собі пару.

Щоб зменшити обсяг негатив­ної інформації про одудів, зга­даємо і про їхнє джентльмен­ство. Коли самки висиджують яйця, самці, дбаючи про потом­ство, регулярно носять корм сво­їм половинкам — щоб вони не від­ривалися від виконання свого материнського обов’язку.