Хтось по ночах спить, а вони — полюють

Ось уже кілька років екоза­хисники (серед них і працівни­ки Національного природно­го парку «Сколівські Бескиди», що на Львівщині) у своїй ро­боті користуються так звани­ми фотопастками. Тобто при­хованими дистанційними безпровідними камерами спо­стереження, які у малодоступ­них для людини місцях непо­мітно для тварин знімають їхнє життя і через GPRS переда­ють фотовідеоінформацію на комп‘ютери природоохорон­ців. Камери працюють вдень та вночі і реагують на рух. На­віть найбільш обережні звірі не помічають замаскованих ґа­джетів. Завдяки цьому ноу-хау фахівці дізнаються про чисель­ність і види тих чи інших тва­рин, які побутують на певній території, шляхи їхньої мігра­ції, їхній стан здоров‘я, звички, стосунки з іншими особинами.

Дослідники часом роблять для себе зовсім несподіва­ні відкриття. Ось як оце: на ве­ликого оленя серед ночі наки­нулася сова, готова ось-ось вчепитися гострими кігтями у шию тварини. Результат цьо­го поєдинку можна передба­чити — надто різні вагові кате­горії у суперників. Цікаво інше: що змусило птаха пересліду­вати парнокопитну тварину? Можливо, олень заважав сові проводити нічне полювання. А може, рогатий чухався об де­рево, на якому жили совенята — і щоб захистити їх, мати кину­лася в атаку?

Пригадую інші цікаві істо­рії з життя лісових мешканців, які зафіксували фотопастки. Йшлося про лося, який при­ймав «грязьові ванни» у вели­кій калюжі. Про виводок диких свиней, яких їхня мати вчи­ла добувати їжу і маскувати­ся. Була відеорозповідь про лисенят, які чи не вперше по­кидали свою нору. Особли­во кумедним виглядав сюжет про лісових мишей, які перед об‘єктивом камери, наче бок­сери, влаштували з‘ясування стосунків.