Передплата 2024 ВЗ

Сучасний гуцул

21-річний студент Назарій Шатрук не цурається праці у полі-хліві, збирає ягоди-гриби, веде відеоблоги, допомагає війську

Назарій Шатрук шанує давні традиції Гуцулії і впроваджує нові. Фото з домашнього архіву Назарія Шатрука
Назарій Шатрук шанує давні традиції Гуцулії і впроваджує нові. Фото з домашнього архіву Назарія Шатрука

«Я все ходжу через ліс до своєї хати у горах. Якось сусіди везли кіньми крупу, зерно. Розсипалося трохи пшениці біля дороги. Дивлюся: через кілька днів та пшениця проросла — не загорнута у землю, де темно, де ґрунту нормального нема, а каміння. Холод надворі, а вона росте! І чимось мені нагадала та пшениця українців. Українець так само, хоча зараз ми у тяжких часах, все одно шукає світло! Незважаючи ні на що! Українець проростає, процвітає, рухається — і живе. Це дуже круто, сильно! Йо!».

Карпатські гриби — по всьому світу

Так, присмачуючи свою філо­софську оповідку ствердним гу­цульським вигуком, розповідав в одному з власних відеоблогів 21-річний Назарій Шатрук, жи­тель села Буковця Верховинсько­го району на Івано-Франківщині. Він сам із таких завзятих українців! Успішний студент-третьокурсник Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефани­ка, майбутній менеджер з туризму і вже досвідчений підприємець-ФО­Півець, який дає роботу і зарплату ровесникам. Цілком сучасна моло­да людина, яка їздить за кермом, «вишиває» на комп’ютері, за будь-якої погоди і пори року подорожує по горах («а що мені, молодому і нежонатому?»), монтує наснажли­ві ролики про рідні Карпати, веде блог на Youtube-каналі «Світ очима гуцулів». І водночас — рубає дрова, заготовляє сіно, доїть корову, ко­пає городи, садить дерева, приби­рає гній з-під худоби.

А ще — провідує 90-річну тіт­ку Василину, яка живе ледь не під хмарами, допомагає поратися на господарстві дядькові-інваліду. Шанує друзів, бавиться з дітьми і тваринами. Одягаючи колорит­не гуцульське «вбраннє», колядує, іде посвячувати паску, записує давні гуцульські пісні старожилів…

Він зі своєю командою збирає багаті на вітаміни афини (так по-місцевому називають чорницю), брусницю, лісову суницю, мали­ну, ожину, а також лікарські трави. З продукції, знайденої у горах, го­тує цілющі чаї. Є ще затятим гриб­ником! Крім боровиків, збирає ли­сички. А також екзоти-трутовики, які багато хто зневажливо називає «пісюками».

— Дуже корисним для людини є так званий траметес різнобарв­ний, — зазначає Назарій. — Він до­бре допомагає у лікуванні онко­логічних хвороб, я рекомендую вживати його для зміцнення іму­нітету. Файний чайок з нього! Тра­метес треба висушити, додати окропу і настоювати — приблизно так само, як гриб-чагу. Мало лю­дей про нього знають, але гриб вартий уваги!

Окрема його спеціалізація — му­хомори. Споживає їх сирими, су­шить, меле і пакує у капсули, ви­готовляє з них мазь, помічну для хворих суглобів. Навіть продукує лікувальний мухоморний шоколад! Завдяки Назарієві ефект цього карпатського екодобра пізнали ти­сячі людей у США, Канаді, багатьох європейських країнах. Особливо великий попит на них був у краї­нах Скандинавії. Навіть у Казахстан карпатські гриби надсилав…

150 тисяч — для ЗСУ!

Про активність Назарія багато позитивних, доброзичливих відгу­ків у соціальних мережах. Але ча­сом трапляються й невиправдано сердиті. Якось один із респонден­тів цвиркнув: замість того, щоб хо­дити у гори, знімати відео — йди захищати Батьківщину! Назарій тому чоловікові уточнив: «Поки я ще вчуся. А українській армії допо­магаю чим тільки можу».

Цей хлопчина — невтомний во­лонтер. Власноруч зароблених ко­штів передав для ЗСУ понад 150 тисяч грн. Завдяки його органі­заторським здібностям (не втом­люється повторювати донаторам: «Разом ми — страшна сила для москаля!») придбано для наших фронтовиків не один генератор, дрон, виготовлено тисячі сухпай­ків. Назарій переслав нашим за­хисникам незліченну кількість по­рцій своїх вітамінних чаїв, сушених грибів до польових супів і борщів. У цих посилках були і його…

Улюблені мухомори

Про них, червоноголовців із бі­лими крапочками, які наводять жах на деяких читачів, наша окре­ма з Назарієм мова.

— Мухомори шкідливі, якщо вживати їх у великих кількостях, скажімо — якщо з'їсти 100−200 гра­мів такого сирого гриба. А їх треба споживати у мікродозах, по граму сушеного гриба на день, — уточнює студент-травознай. — Загалом му­хомор є природним біоенерге­тиком. Він поліпшує сон, людині гарні сни сняться, вона стає врів­новаженою, її психоемоційний стан стабілізується. Мухомор до­помагає за стресів, скажімо, якщо у когось неприємна ситуація вини­кла на роботі. Завдяки йому люди легше сприймають погані новини, у тому числі - з війни. Мухомор до­помагає позбутися шкідливих зви­чок. Мені писали, що за три тижні кидали курити, зникало бажання вживати алкоголь. Мухомор бла­готворно діє на психіку. Людина все погане відкидає, шукає тіль­ки хороше. Справи у неї ідуть кра­ще. Позитивні зміни відбуваються завдяки речовинам, які є у цьому грибі, — мускарин, мусцимол.

Пригадую, коли я малим, у шість років, ходив до лісу по гри­би, то зустрічав там сусідку років під сімдесят. У її кошику, крім білих грибів, були і мухомори. Дивував­ся, чому вона «отруйні гриби» зби­рає. А коли виріс, дізнався, що та жінка хворіла на рак, тому з мухо­морів робила настоянки, лікувала­ся ними. Завдяки тим грибам про­жила ще десять років…

Усюди добре, але вдома — файніше…

Молодий енергійний гуцул із Буківця каже, що живе у своє за­доволення. Багато його підписни­ків у Facebook хвалять Назарія за те, що зробив правильний вибір: не перебрався у місто, а залиша­ється у горах, прикипів до рідної природи.

— Коли тиждень побуду в Івано-Франківську на навчанні, мені кор­тить поїхати додому у гори. Місто набридає: краєвиди не ті, і повітря там інше, — розповідає студент-краєзнавець. — Три роки тому їз­див відпочивати на море у Болга­рію. Але не знаю, чи поїхав би туди знову. Віддаю перевагу відпочинку в Україні, хочу побачити її невідо­мі місця. Мабуть, життя не виста­чить, щоб пізнати свою Батьківщи­ну…

А недавно Назарій зрозумів, у чому полягає справжнє щастя.

— Щастя, друзі, це коли у мене позаду ось такий файний карпат­ський краєвид. Коли діти спокій­но бавляться, коли спокій, пташки співають. Коли у криницях повно води файної джерельної. І коли є своя земля, на якій виросте влас­на натуральна продукція. Коли я — здоровий і можу працювати… Моя мета — дарувати людям позитив­ні емоції. Я хочу, щоб вони зрозу­міли: всім нам треба бути ближчи­ми до природи, звертатися до неї за потреби, берегти її. Люди, на жаль, часто роблять навпаки…

Ну як нам із цим карпатським легенем не погодитися, дорогі чи­тачі? Йо?

Схожі новини