«Зефірні квіти не в’януть»

Побачила в соцмережах миловидну жінку з букетом троянд. Уже хотіла перегорнути сторінку, аж раптом читаю: «Цей букет зроблено із зефіру». Хіба можна із зефіру зробити «справжні» півонії, троянди, проліски? Як з’ясувалося — можна!

Світлана Матюшенко, у минулому підприєми­ця, живе поблизу Харко­ва. Навіть під російськими об­стрілами й бомбардуваннями майстриня не покидає улюбле­ної справи. Каже, вона допома­гає їй жити.

Зефірні букети пані Світла­на робить трохи більше року. Коли почалося повномасштаб­не вторгнення рф, ховалися по підвалах не лише з чоловіком, а й з дітьми — без світла, води, а іноді й їжі. На початку берез­ня українські захисники поста­вили техніку неподалік будин­ку, де жила пані Світлана. Жінка годувала хлопців, допомагала й одягом.

Одного разу спакували валіз­ку і поїхали у село поблизу Дні­пра, до рідної сестри пані Світ­лани. Та не лише самі, а й друзів зі собою привезли, бо ж у се­стри — просторий будинок. За­галом у будинку-«рукавичці» мешкало 19 осіб.

— Поруч з будинком — літня кухня, де ми готували їжу, — зга­дує пані Світлана. — Я варила величезні каструлі борщу, кар­топлі, м’яса, салату… Мені тре­ба було, щоб працювали і руки, і мозок, щоб відволіктися від жах­ливих буднів. Щодня складали список — що будемо купувати у магазині. Одного дня замовля­ють зефір. Наступного — знову зефір. Усі люблять солодке. І ми купували. А потім я подумала: якщо вони так хочуть того зефі­ру, то може, сама спробую його зробити? З того усе й почалося.

Не завжди зефір пані Світ­лані вдавався. Але не відступа­ла, шукала в Інтернеті техноло­гію його виготовлення. Аж поки не познайомилася у Дніпрі з ді­вчиною, яка продавала курси з виготовлення зефірних квітів. Лише коли почала брати перші уроки, зрозуміла, що від самого початку виготовляла зефір не­правильно — мало того, що не з тих інґредієнтів, а й не дотриму­валася правил загустіння.

— Зефір — смачний десерт, але у приготуванні дуже підступ­ний, — розповіла майстриня. — І хитрий. Трішечки щось не так — і все, вважай, маса буде не така, як треба. Коли ми згодом по­вернулися додому, я дуже сер­йозно почала займатися виго­товленням зефірних букетів. І якщо у мене виріб виходив не такий, яким має бути насправ­ді, віддавала сусідам. Навіть не знаю, скільки мої сусіди кілогра­мів того зефіру з'їли, перш ніж я навчилася робити так, як треба (сміється. — Г. Я.).

Потім пані Світлана купи­ла ще один курс, а за ним — ще один. Перший свій букет про­дала у Харкові на центральному ринку. Але й сусіди продовжува­ли насолоджуватися зефірними квітами. Так було доти, поки пані Світлана не домоглася такого результату, про який мріяла.

— Я виготовляю зефір лише з натуральних продуктів — цу­кру, агар-агару (те саме, що желатин, загущувач). Хтось робить зефір з яєчних білків, але я з них не роблю принци­пово. Боюся сальмонели. Ви­користовую лише сухий білок — альбумін, який купую в інтер­нет-магазинах з-за кордону. А сама квітка робиться за допо­могою кондитерської насад­ки… І продовжую вчитися та дослухатися до інших «зефір­них фей». Це добрі люди, які підказують, допомагають, роз­кривають одна одній таємниці виготовлення зефіру. І я нале­жу до цієї спільноти. І не боюся конкуренції.

— Скільки за день таких кві­тів можете зробити?

— Я їх не рахую на кількість. А на вагу — не більш ніж три кіло­грами. Зефірні квіти — не для за­робітку, а для задоволення.

— Як довго такий букет може простояти?

— Бажано з'їсти його через тиждень-два. Його не можна розкривати — зефір боїться по­вітря і сохне. Цей десерт не ски­сає і не вкривається цвіллю — просто засихає…