Кажан зимував у печі

Ось минулого тижня вперше за кілька остан­ніх місяців донька господаря вирішила розпали­ти у кухні на дрова (взимку готували їжу на газовій плитці). Відкрила дверцята, щоб вигорнути попіл, накласти трісок. А тут, на тобі! — під блятами (так у Галичині називають металеві пластини на кухон­ній плиті. — Авт.) примостилася якась істота з кри­лами і несамовито пищить. Тільки зиркає своїми маленькими очима — чого, мовляв, вам треба?

Сумнівів не було: то — кажан. Не знати, яким чином пробрався через кількаметровий комин у піч та вирішив зимувати там. Щастя, що пан док­тор не взявся розпалювати в ній посеред зими…

На несподіваного прибульця прийшов поди­витися сусід-лісник. Одягнув рукавицю, узяв ка­жана і виніс його на вулицю, поклав на землю. Рукокрилий довго роздивлявся по боках, нерву­вав, коли його пробували погладити, виставляв свої зуби-ікла. А потім, звикнувши до нової об­становки, здійнявся у повітря, зробив кілька пі­руетів і полетів у бік чагарників. Тепер шукатиме нового притулку. А на зиму, не виключено, по­вернеться жити за старою адресою…