Кажан зимував у печі
Анатолій Васильович, за фахом — медик, вийшовши на пенсію, з міста перебрався у двоповерховий будинок на дачі. Там йому подобається: довкола гарна природа, пташині співи, гриби, малина, ні шуму, ні гаму. Але дехто турбувати його спокій не перестає…
Ось минулого тижня вперше за кілька останніх місяців донька господаря вирішила розпалити у кухні на дрова (взимку готували їжу на газовій плитці). Відкрила дверцята, щоб вигорнути попіл, накласти трісок. А тут, на тобі! — під блятами (так у Галичині називають металеві пластини на кухонній плиті. — Авт.) примостилася якась істота з крилами і несамовито пищить. Тільки зиркає своїми маленькими очима — чого, мовляв, вам треба?
Сумнівів не було: то — кажан. Не знати, яким чином пробрався через кількаметровий комин у піч та вирішив зимувати там. Щастя, що пан доктор не взявся розпалювати в ній посеред зими…
На несподіваного прибульця прийшов подивитися сусід-лісник. Одягнув рукавицю, узяв кажана і виніс його на вулицю, поклав на землю. Рукокрилий довго роздивлявся по боках, нервував, коли його пробували погладити, виставляв свої зуби-ікла. А потім, звикнувши до нової обстановки, здійнявся у повітря, зробив кілька піруетів і полетів у бік чагарників. Тепер шукатиме нового притулку. А на зиму, не виключено, повернеться жити за старою адресою…
