Став «швидкою допомогою» для поросят

А за якусь мить стала ві­дома причина такої покуп­ки:

— У мене на хазяйстві свино­матка народила поросят, але годувати їх своїм молоком чо­мусь відмовляється, не підпус­кає до себе, — сказав мій знайо­мий. — Пищать, бідненькі, хочуть їсти. Тому доведеться годувати їх мені…

Пізніше дізнався, що пан Ми­хайло став справжнім нянем для крихітних свинок. Готував їм мо­лочну суміш, за чергою брав до рук кожного із сиріт і підносив до їхнього рильця куплену в ап­теці пляшечку з підігрітим мо­локом. Вони голосно цямкали, а насмоктавшись досхочу, за­синали, зарившись перед тим у солому: мама-свиня відмовила своїм нащадкам навіть у теплі…

Хотів сфотографувати «сиріт» — господар не дозволив. Каже, надто малі, бояться присутнос­ті чужого. Ну, а ще ґазда, видно, боявся, щоб ми не наврочили…

Хоча свиноматок вважа­ють дуже турботливими ма­мами, такі ось оказії з ними не рідкість. Причин буває кілька: поросят народжується більше, ніж сосків у свині. Трапляєть­ся, що після опоросу свиня ви­робляє надто мало молока, всім його бракує. А буває, що, наро­джуючи своїх малят, перенесла стрес, захворіла, тому нікого до себе не підпускає.

У такі критичні години на ви­ручку домашнім тваринам при­ходить людина з добрим сер­цем. Запам’ятавши її доброту, поросята потім невідступно хо­дитимуть за господарем. Мав можливість у тому переконати­ся сам. Свині, яких змалку ста­вив на ноги сусід, не відступали від нього ні на крок: були з ним на городі, на сіножаті. Навіть коли приймав гостей за столом під виноградом, ці «нуф-нуфи» вмощувалися під лавками і пре­спокійно дрімали там.