На одному дереві - п’ять різновидів цитрусових

Починав у дитинстві з апельсина, який привіз йому рідний дядько. Тоді, в дале­кому 1959 році, екзоти були надзвичай­ною рідкістю. А тато, котрий працював агроно­мом, порадив синові посадити кісточку в землю. Анатолій так і зробив. Щоправда, плоди з цього деревця отримав аж через 23 роки.

Свої перші рослини ентузіаст плекав на під­віконні київської квартири. Плодів вони давали мало, а от вмикати лампи доводилося досить часто. Тож виникла ідея вивести сорт лимона, який би не вимагав доосвічування і щедро вро­жаїв в умовах помірного клімату.

Завдяки наполегливій дослідницькій діяль­ності з’явився лимон Київський крупноплідний, фрукти якого можуть заважувати до 1,5 кг. Щоб отримати згадану новинку, аматор «склеїв» клі­тини лимона турецького та помело (використо­вуючи метод інвітро). Згодом схрестив інжир із шовковицею й одержав морозостійкий сорт.

Рослинам ставало затісно на підвіконнях. Тоді господар придбав будинок на Чернігівщині і спорудив поряд теплицю. А 2003 року переїхав у село Рожни Броварського району, що непода­лік Києва. Тут взявся працювати над створенням бананової ферми.

Зокрема, за власним проєктом (який потім і запатентував) чоловік збудував теплицю-тер­мос. Вона вкопана в землю, завдяки чому добре зберігає тепло. Відтак зимової пори всередині стовпчик термометра не опускається нижче, ніж +20°С. Навіть під час 30-градусних морозів ко­тел працює лише 3−4 години на добу. Завдяки цьому суттєво здешевлюється оплата за опа­лення, водночас зростає продуктивність.

Згадана споруда закритого ґрунту поділена на дві кліматичні зони: субтропіки та тропіки. У першій ростуть апельсини, мандарини, оливки, лимони, в другій — кавові дерева, ананаси, гра­нати, папая.

А ще в Анатолія Васильовича є унікальне дерево-сад. На ньому прижилися і плодоносять 5 різних рослин-родичів із цитрусових. На одній гілці - лайми, на другій — лимон Київський круп­ноплідний, на третій — мандарини, на четвертій прищеплено апельсин, а на п’ятій — грейпфрут. Загалом, селекціонер стверджує, що на одному дереві можна поєднати до 300 видів цитрусових.

Певний час герой нашої розповіді вирощував і звичайні овочі - огірки, помідори, але досить швидко втратив до них цікавість. А от своїх улю­бленців-екзотів не хотів полишати навіть у війну.

Виїхати довелося, коли росіяни вже почали бомбити території біля їхнього села. Пів року разом із дружиною Тетяною пожили в Німеччині (за садом тоді доглядав племінник). Але довше не витримали і повернулися додому — до своїх рослин, яких плекали десятиліттями.