«Гусаків — єдине село, де є вітражний іконостас»

«ВЗ» нещодавно писав про «Яблуневу ялинку», унікальне дійство, що відбувається на Водохреще у Гусакові на Мостищині. Однак не лише цим славиться це село. Є тут невеличкий храм святих Апостолів Петра і Павла, що належить греко-католицькій громаді. Церкву було освячено 12 липня 2009 року.

За словами пароха церкви святих Апосто­лів Петра і Павла отця Івана Савчука, ще 2007 року владика Ян Вороновський освятив наріжний камінь, на місці якого через два роки ві­рні молилися на першій Службі Божій у новозбудованому хра­мі.

Головною «родзинкою» гуса­ківської церкви є її вітражний іконостас. Зізнаюся, нічого по­дібного раніше я не бачила. На жаль, отець Іван не міг розпо­вісти, хто автор вітражів цьо­го унікального іконостасу. Тож на допомогу прийшла худож­ниця Наталя Дзядик, яка у складі нашої групи приїхала на «Яблуневу ялинку».

«Я знаю, — сказала пані На­таля. — Автор цих вітражів — львів'янин Ігор Іванів. В Украї­ні Ігор був першим, хто зробив такий іконостас. Тодішній па­рох церкви встановив його на свій страх і ризик. Річ у тім, що іконостас має бути закритим, а у цьому храмі він — ажурний. До речі, після відкриття іконоста­су пароха, який погодився на встановлення такої краси, на­городили грамотою — за креа­тивність».

А вже за кілька днів ми роз­мовляли з майстром вітражів Ігорем Іванівим.

— Гусаків — єдине село, де є вітражний іконостас, — каже пан Ігор. — Свого часу я працював у Польщі реставратором, ство­рював вітражі. Тоді зі мною та­кими роботами займався Бог­дан Осідач, дружина якого з Гусакова. Коли повернулися з Польщі, Богдан якось зателе­фонував з проханням зробити вітраж у новозбудованій церкві. Бо церква була, а іконостасу у ній не було. Я все розмалював, а Богдан його складав сам, бо він також майстер вітражів.

Але на добру справу ще тре­ба було отримати згоду. За словами пана Ігоря, спочат­ку треба було отримати дозвіл священника. Панотець підтри­мав ідею. А далі «слово» мало бути від єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Такого дозволу у єпархії не дали…

Це був 2012 рік. Тодішній священник на свій страх і ри­зик погодився на встановлен­ня цього іконостасу. Металеву частину зробили у Мостись­ках. Коли настав час освячу­вати іконостас, ми всі пережи­вали… Приїхали отці зі Стрия, Дрогобича, Самбора, а також сам єпископ. Усім сподобала­ся наша робота. А єпископ на­віть вручив грамоту місцевому пароху за креативність.

Уже згодом Ігор Іванів з дру­жиною Ольгою зробили у цьо­му храмі вітражі на бічні вікна — «Свята родина» і «Благові­щення».