Брюссельську капусту зрізала у січні

Городниця вже не один сезон вирощує такі овочі, які полюбила за смакові якості і високий вміст по­живних елементів. За­уважує: «Мініатюрні сим­патичні качанчики активно використовують європей­ські кулінари. В Україні вони менш поширені».

Торік дбайлива жінка вперше виплекала «брюс­сельку» із власного насін­ня. Це був середньоранній сорт Розелла (вирізняється значною кількістю солей калію, магнію та заліза).

Згадані насадження по­требують простору. Опти­мальна відстань між ряд­ками повинна становити 90−120 см, а рослинами — не менше 30 см.

Завдяки старанному до­гляду кущики виросли міцни­ми, метрової висоти. Стебла рясніли округлими качанчи­ками вагою близько 15 г.

Зауважимо, що ця куль­тура не любить надмірного тепла. Для успішної вегета­ції температура має бути не вищою за +18°С. У полуден­ний час навіть доводилося прикривати листочки від прямих сонячних променів.

Надзвичайно важлива волога. Тож спекотної по­годи не обходилося без по­ливів. Особливо потрібна вода у період формування качанчиків.

На зиму пані Олена за­лишила тільки 5 кущів своїх улюблениць. Листя не об­різувала, тож холодного періоду воно накривало го­ловки.

«То була експеримен­тальна партія. Тепер зна­тиму, що „брюсселька“ ви­тримує холоди і не мерзне», — зауважує ентузіастка.

Зібрані овочі вона вже приготувала. Спочатку під­варила, а потім додала трішки масла, різних при­прав і посипала сушеними пелюстками чорнобривців. Вийшла неабияка смакота.

Відтак наступного сезо­ну ґаздиня планує теж ви­саджувати згадану культуру (насіння припасла власне). А врожай збиратиме ще пізніше — аж навесні. Це по­радили подруги-городниці, які вже мають аналогічний досвід.