Поспілкувалися у родинному «маріупольському» колі

23 вересня у Львові представники Центру допомоги переселенцям «Я — Маріуполь» відзначили далеко за межами рідного дому свято з нагоди 245-ї річниці заснування міста. Попри те, що офіційно День міста щороку святкували 29 вересня, цьогоріч його провели на кілька днів раніше — у великих містах України і за кордоном, усюди, куди змушені були тимчасово переселитися маріупольці через повномасштабне вторгнення рашистів в Україну.

Оскільки приміщення центру допомоги у Львові займає невелику площу, і усі б не помістилися, то організатори свята влаштували дійство на вулиці Нижанківського — перед офісом. Звісно, стільців усім не вистачило, то хтось вмостився на східцях, інші просто стояли.

Ще вранці погода «обіцяла» трохи зіпсуватися, однак, мабуть, сама Богоматір втрутилася — хмари розвіялися, сонечко засяяло. Недаремно Маріуполь має ще одну назву — місто Марії.

Розпочали свято з Державного гімну України, показали ролик про заснування міста, дітки декламували вірші. Та найцікавішим моментом свята стала вікторина — про рідне місто, у якій майже кожен учасник отримав подарунок.

На святі звучали і пісні, бо що за свято без музики… Звісно, ніхто не веселився, бо, навіть, попри те, що відзначають День міста, на обличчі кожного маріупольця застиг сум, а в очах бриніли сльози. У кожному виступі учасників дійства лунало: «Ми обов’язково переможемо! Повернемося у місто Марії! Ми відбудуємо Маріуполь, бо це — наша земля!».

Одним з найцікавіших номерів став виступ лікаря Ігоря Іващенка, який написав пісню про місто Марії і сам її заспівав. Пан Ігор і у Львові працює лікарем. Першу домівку чоловік втратив ще у 2014-му, коли жив на Донбасі. Перебрався у Маріуполь, але і там з повномасштабним вторгненням позбувся даху над головою. Мріє, що вже дуже скоро повернеться у місто Марії.

— Те, що містові 245 років, мабуть, не зовсім відповідає дійсності, — розповіла журналістці «ВЗ» керівниця Центру підтримки переселенців «Я — Маріуполь» у Львові Юлія Григор. — Наразі історики вивчають точну дату, ведуть дискусії щодо правдивої дати створення Маріуполя.

— Скільки на сьогодні маріупольців перебралося до Львова?

— Конкретно до Львова, то понад 4 тисячі осіб з дітками. Але таких центрів в Україні є 22, 17 з них — такі, як у Львові, надають гуманітарну допомогу, психологічну, юридичну. У нас працює рекрутер, який допомагає тимчасово переміщеним особам влаштуватися на роботу.

— З якою метою організовуєте такі свята, як сьогодні?

— Насамперед, щоб люди могли зібратися і поспілкуватися, щоб могли поділитися своїми почуттями у родинному, «маріупольському», колі, щоб бачили, що вони не кинуті напризволяще. У кожного з них — зболена душа, тож робимо усе, щоб підтримати і добрим словом, і надати конкретну допомогу. Щоб згадати тих, кого вже нема поруч. І вкотре подякувати нашим ЗСУ за світлий ранок і спокійний день. Ми разом віримо, що дуже скоро повернемося у Маріуполь, бо мріємо про це щосекунди…