«Збираю на авто туди, де воює мій брат»
Юний волонтер із Донецької області Ілля Задорожняк допомагає ЗСУ
Якось проходила повз Галицький ринок у Львові і почула, як дитина співає «Ой, у лузі червона калина…». Дуже тоді поспішала на інтерв'ю, тож поговорити з хлопчиком не мала можливості. Наступного дня ще здалеку почула тужливу українську пісню — той самий хлопчик з мікрофоном «витягував» високі ноти. Коли закінчилася пісня, підійшла познайомитися.
Учень третього класу Ілля Задорожняк збирає кошти на потреби ЗСУ. Він з мамою приїхав до Львова з Донецької області майже два роки тому.
Мій брат Михайло захищає Україну давно, мав кілька контузій, — Ілля від гордості аж задер голову. — Він дуже сміливий і сильний. Після одного з боїв брат сказав мамі, щоб виїжджала зі мною, бо «рускі» попруться в бік Костянтинівки й Краматорська. І ми виїхали до Львова.
Я була здивована, що хлопчик навчається онлайн в одній зі шкіл Донецької області. Чому не у Львові, адже близько двох років живуть з мамою у місті Лева, до того ж Ілля гарно розмовляє українською. «Бо багато дітей у класі мене просто не слухають, — обурюється Ілля. — Та й вчителька не дуже добре до мене ставилася. Я її попросив: „Можете повторити?“. А вона каже, що я її не слухаю».
Михайло часто телефонує Іллі, каже, що військовим постійно потрібні автомобілі. Тож хлопчик вирішив долучитися до збору коштів, оскільки має гарний слух, знає багато патріотичних пісень і може просто неба — перед входом на Галицький ринок — влаштувати імпровізований концерт. Поставив колонки, увімкнув мікрофон, прикріпив прапор з підписами захисників і… почав співати. Ні в кого нічого не просить, але хто має добре і щире серце, може кинути кілька гривень на потреби наших захисників.
— Улітку було краще, — каже Ілля. — Я за тиждень наспівував на 15 тисяч гривень, а тепер люди вже не так багато кидають. За тиждень буває 6 тисяч, а іноді не більше тисячі.
Ілля каже, що зібрані гроші віддає на купівлю автомобіля. Вони з мамою цим займаються або віддають зібрані кошти волонтерам. Переважно тим, які закуповують усе необхідне на Донеччину.
— Знаєте, мушу це все ретельно перевіряти, — каже Ілля. — Одного разу волонтери повезли зібрані мною кошти на Херсон. Я дуже співчуваю Херсону, але ж я ті гроші збирав на авто для Донецька, туди, де воює мій брат.
— Бувало, що хтось приходив і просив тебе піти звідси?
— І не раз. Але я їм завжди пояснюю, що у них душа не болить, бо у них ніхто не воює… Я і на схід їжджу співати. Ми з мамою часто їздимо додому. Нам тут добре, але я вже так хочу додому…
