Конкурент зозулі й солов’я

Весняні концерти лісового птаства важко уявити без сольних партій чорних дроздів. Як ми не любили б соловейка, зозулю, а цей пернатий за красою співу їм не поступається, займає заслужене місце у трійці кращих природних співаків. Від його романтичних мелодій з багатьма «колінцями» у закоханих завмирає серце…

Зовні чорний дрізд тріш­ки схожий на ворону, але має менші параметри. Його можна розпізнати по яскравому жов­тому дзьобу. Коли у пошуках улюблених ласощів — черв’яків — він опускається на землю, то пересувається по ній корот­кими стрибками, при цьому весь час крутить головою на всі боки: аби ніхто не завадив його трапезі.

Пісня дрозда — це щось із чимось: дивуєшся, як він бере одночасно високі і низькі ноти, як грайливо перебирає їх. Ду­шевні мелодії цього лісового артиста — своєрідна звукова терапія для втомлених і роз­чарованих, вона надихає, за­чаровує. Такі перли можна по­чути хіба що у багатих на птахів джунглях. Хто не може розріз­нити спів дрозда у пташиному гала-концерті, пошукайте його в Інтернеті - отримаєте вели­чезну насолоду. І бажання слу­хати цього маестро в оригіна­лі.

Орнітологи дослідили: крім своїх традиційних партій, чор­ний дрізд передражнює інших птахів, виконує попурі із до­вільно підібраних звуків. Може здивувати вас і своїми вибри­ками: часом видає свист, по­дібний на звук чайника, що за­кипів, або ж на дзеленчання смартфону. Імітує навіть різкий скрип автомобільних гальм…