У водія автобуса і собака — автомобілістка!

Хто не знає, якою виснажливою є робота водія автобуса! Поганенькі після зими дороги-трясучки, довге стояння у корках, а деколи — і вередливі пасажири забирають чимало сил. Пан Володимир швидко відновлюється після таких складних рейсів, бо вдома у Бучачі, крім рідних, його виглядає вірна чотирилапа подружка Боня.

Ця дворічна собака не належить до елітних по­рід, але завдяки розу­му, доброму, позитивному ха­рактеру у сім'ї Стефанюків її дуже люблять. Завжди, коли господар, повертаючись із рейсу до Львова, проїжджає мимо їхнього будинку, Боня, вловивши знайомий звук, за­глядає за ним через вікно на четвертому поверсі. Тільки-но рипнули двері у під'їзді, вона уже біжить зустрічати ґазду.

Улюблене заняття Боні - їз­дити в автомобілі на задньо­му сидінні або між водієм і па­сажирським кріслом. Цього ще маленькою її навчила дружи­на пана Володимира. Відтоді жодна поїздка без домашньо­го улюбленця не обходить­ся. 16-річний син Стефанюків вчиться у футбольній акаде­мії «Прикарпаття», батьки час­то приїжджають подивитися на його гру в Івано-Франківськ чи Тернопіль — і неодмінно беруть зі собою хвостату уболівальни­цю. Разом з ними вона сидить на трибуні і спостерігає за пе­ребігом матчу.

Боня супроводжує пана Во­лодимира в автопарк. Іноді, коли він вирушає в рейс, бі­жить за автобусом, тож дово­диться відвозити її додому. А загалом вона слухняна. Ро­зуміє своїх опікунів з півсло­ва. Після прогулянки на вулиці вони заходять у квартиру і ка­жуть: «Боня, ану лапки мити!» — і вона відразу заскакує в ду­шову кабіну. Лише після сеан­су сангігієни іде у кімнату. Так само розуміє, коли її запро­шують покупатися. Чемно че­кає, коли їй підсушать шерсть. У туалет ходить тільки надвір. Дає знати, коли їй хочеться «до вітру» .

Звук «рідної» автівки Боня обожнює. А от шуму мотобло­ка чи трактора не переносить, гавкає, коли важка техніка про­їжджає неподалік. Зате із за­доволенням слухає музику, ди­виться телевізор. Щоправда, коли побачить на екрані чужо­го пса або кота — голосно спо­віщає про це на всю хату. Коли зробила якісь дрібні збитки і почувається винною, намага­ється перепроситися — хвіст під себе, голову вниз, прихо­дить і лиже господаря, мовляв, більше таке не повториться.

Боня зовсім невибаглива у харчуванні - крім традиційної їжі, смакує цукерками, печи­вом, солоною соломкою, яблу­ками, виноградом, соняшни­ковим насінням. П'є воду зі стаканчика. Робить все це так кумедно, що у присутніх підні­мається настрій. Ну то як за це Боню не любити?