«Ці ілюстрації - як анекдот чи комікс. Намалював їх, щоб підняти людям настрій»

«На фронті мало часу та сил для творчості, але природа бере своє, — написав на своїй сторінці у Фейсбуці режисер-аніматор, а нині військовослужбовець ЗСУ Сергій Гармаш. — Анімалістично-патріотичний спротив».

Зі Сергієм Гармашем я познайомилась 2015 року. Він на той час керував львівською анімаційною студі­єю «Арт-Відео», яка створюва­ла мультики («Пригоди кота Ви­крутаса», «Казковий патруль», «Духовне намисто», «Леген­ди України», «Різдвяна казка»). Ще тоді пан Сергій дивував­ся в інтерв'ю для «ВЗ», чому від самого ранку на одному з українських телеканалів вми­кають російський мультик про «Машу і Ведмедя» (на щастя, з українським перекладом). Го­ворив про потребу створюва­ти українські мультики. Про те, що держава має підтримувати студії, які виходять у кінопрокат з українським продуктом. Так є у всьому світі: у Франції, Кана­ді, США тощо.

Перед повномасштабною війною Сергій Гармаш працю­вав як режисер-аніматор з укра­їнськими й закордонними сту­діями. Займався, зокрема, анімаційною рекламою. Я зате­лефонувала до пана Сергія, аби розпитати його про те, що нади­хає його на творчість на війні?

— Хотілося намалювати щось веселе, щоб підняти людям на­стрій, — розповів Сергій Гармаш журналістці «ВЗ». — Ті веселі іс­торії, які були довкола мене, не усі розуміють, бо це такий ар­мійський гумор. І тоді мені спа­ло на думку зробити смішні істо­рії, пов’язані з тваринами. Щоб їх зрозуміла більша кількість лю­дей.

— Бачу у ваших ілюстраціях славнозвісних бойових кома­рів і бойових гусаків…

— Усі страхи росіян я втілив у ілюстраціях. Це їхні «ідеї», не мої… Спершу вони вигадали, що в Україні існують «бойові гу­саки». Насправді ж птахи про­сто пролітали над колоною тех­ніки російських окупантів, яку знищували українські захисни­ки. Потім вони розповідали про комарів як біологічну зброю. Ці комахи буцімто здатні заража­ти людей небезпечними інфек­ціями. Тоді я вирішив, що тре­ба створити українських тварин (птахів), які будуть протисто­яти російській пропаганді. Так з’явився дятел, який морзянкою передавав про місцеперебуван­ня російських солдатів. І бобер, який погриз дерево, щоб дало окупантам по голові… В Інтер­неті я побачив відео, де олень бився зі своїм суперником, су­перник загинув у тому бою… Тієї миті я подумав, що на роги оле­ня можна «насадити» москалів.

— Чи використаєте ці ілю­страції для створення нового мультика?

— Ці ілюстрації як короткі на­черки. Як анекдот чи комікс про якусь дотепну подію. Але вони довго не живуть. Подивився, по­сміявся — і все. Пригадуєте жуй­ки Love is? У кожному фантику — коротенька історія. Мої ілю­страції - на кшталт тих веселих історій.