Файного ґазду пізнати по подвір'ю

Сільський шофер Василь Шира ділиться вирощеним урожаєм із міськими колегами

До крамниці за городиною пану Василю ходити не треба – своєї має вдосталь! Фото автора
До крамниці за городиною пану Василю ходити не треба – своєї має вдосталь! Фото автора

Автор цих рядків був свід­ком однієї дорожньої при­годи. У старенькій «Ниві» вийшла з ладу водяна помпа, їхати до місця при­значення треба було ще годин дві. Темніло, крам­ниці запчастин поблизу не було, як і знайомих, котрі могли б підсобити. Існував ризик, що додому ці подо­рожники, які поверталися з обласної лікарні, добе­руться нескоро.

Але виручив добро­зичливий господар із хати при дорозі у селі Коросно — за якийсь кілометр від Перемишлян. Поповнив гостям запаси води, набрав її для підстрахування у кіль­ка своїх каністр, які задарма віддав незнайомцям. Хотів ще оглянути машину, щоб усунути неполадки, — але водій сказав, що впорається сам. Йому достатньо було уже зробленого. А ще відчу­вав надзвичайну приємність від добрих слів, які почув на прощання від цього доброго ґазди. А що він такий, не ви­никало жодних сумнівів…

Подвір'я, біля якого ава­рійно зупинилася «Нива», вражало своїм доглядом — чисто, акуратно, затишно. Такий же доглянутий палісад­ник із городньою всячиною і квітами. Звернув увагу на червоні буряки — великі, як головки капусти! А під даш­ком сараю доходять до кон­диції зібрані квасоля, час­ник, цибуля. Добре вродили капуста, огірки, морква, ма­лина. У хліві підростають кролики, кудкудакають кури-несучки…

На цьому обійсті мешкає сім'я Шири. Всі городні здо­бутки — це переважно справа рук пані Олі. Найпершим її помічником є чоловік Василь. Колись працював далекобій­ником, водієм у райсільгосп­техніці, райсільгоспхімії, а нині своєю вантажівкою роз­возить на замовлення людей пісок, щебінь, цеглу, дрова. Попри шоферування, знахо­дить час допомогти дружині поратися на землі.

До роботи 63-річний Ва­силь Васильович звик з ди­тинства. Батьки працювали на фермі у селі Боршеві, а він разом із десятьма своїми братами-сестрами допома­гав їм: відгортали гній, під­носили коровам силос, жом, буряки. Не цурався і домаш­ньої роботи, пропадав з мо­тикою у полі.

Не дає собі спочинку і за­раз, коли перебуває на пен­сії. Люди кажуть: у Василя Шири так заведено, що у всьому має бути порядок. Любо глянути на результати його праці!

Пан Василь із пані Ганною самі вирощують всіляку го­родину, тож нема потреби їхати за нею до міста. Зібра­ним глава сім'ї за потреби ді­литься з односельцями. Над­лишкову картоплю роздає і колегам-водіям з Перемиш­лян, які не мають свого го-роду…

Після трудового дня пан Василь вміє і гарно відпочи­ти. Улюблене його дозвілля — дивитися з друзями фут­бол. Отримані під час матчів емоції дають йому додаткові сили наступного дня братися за лопату, сапку, граблі.