«Може, наші гроші допоможуть купити „Байрактар“?»

Випадково натрапила на відео у соцмережах, на якому волонтер і телеведучий Сергій Притула каже: «У нас тут, у нашому волонтерському штабі, дуже спекотно. Робота робиться. І я подумав: чого нам зараз не вистачає? А не вистачає найсмачнішого у світі львівського лимонаду від тих дітей, який той лимонад готують. Дуже хочу колись приїхати до Львова і сьорбнути того вашого лимонаду. Спасибі вам, дітиська, за допомогу!».

Що ж це за такий лимонад, який готують діти, що про нього знає Сергій Притула?

Журналістський пошук привів мене до учня Львівської середньої школи № 91, 10-річного Олександра Мерзлова, який і є «винуватцем» події.

— Одного разу ми з друзями побачили, що дівчинка «виставила» шахову дошку і пропонувала охочим зіграти з нею у шахи. Якщо людина програє, то платить дівчинці гроші, які вона збирала на допомогу нашій армії, — розповів журналістці «ВЗ» Сашко. — От і ми задумалися: а чим ми б могли допомогти ЗСУ? Оскільки влітку гаряче, я запропонував своїм друзям готувати і продавати лимонад.

— А хто готував лимонад — самі чи допомагали батьки?

— Ми все робимо з друзями самі. Нас — четверо. Купували спрайт, лимон, брали з дому лід, червону порічку. У нас є переносний холодильник, у якому тримаємо усі інгредієнти. Якщо людина хотіла випити нашого лимонаду, ми при ній робили напій.

— Скільки коштує одна порція?

— Маленький стаканчик — 10 гривень, великий — 25. Усі гроші ми відкладали, але з них забирали близько 200 гривень на закупівлю нових інгредієнтів на наступний день.

— Багато вдалося заробити?

— За перший день близько 2000 гривень. Ми торгували дев’ять годин. А загалом за місяць — понад 11 тисяч. Бо ж були такі люди, які давали більше грошей, ніж коштує напій. Давали 100 гривень, і навіть 200, а решти не брали. Казали, якщо збираємо на армію, то все вірно робимо.

— Немалі гроші. Не було думки собі їх залишити?

— Та ви що? Ні. Ми ж відразу вирішили, що будемо допомагати ЗСУ.

— Кому віддали кошти?

— Моєї подруги мама має контактний телефон з волонтерською службою Сергія Притули. До нас приїхали з цієї служби люди, і ми віддали усі гроші. Але маємо намір до кінця літа зібрати ще.

— Як думаєш, Сашко, на що ті гроші буде використано?

— Ми віддали на допомогу ЗСУ, а до чого їх докладуть, не знаю. Може, на «Байрактар»?