Про ворожі обстріли наших воїнів попереджає лабрадор Шоні

І вони встигають перечекати атаку противника у безпечному місці. Не одне життя врятував таким способом вірний чотирилапий друг.

Ще кілька місяців тому Шоні жила на мирній тери­торії. Через війну її господарі змушені були податися за кордон. Постало питання, що робити із цуценям. Собаку підібрав воїн Національної гвардії Богдан. Пі­шов на війну, а разом з ним і Шоні. Віддячує йому за турботу вірною службою у запорізькому краї. Зви­кла до пострілів, вибухів. Побутових незручностей не відчуває: завжди нагодована, ночує разом з воїнами у бліндажі. Солдати відпочивають, а її чутливі вуха-“локатори” постійно сканують зрадливу тишу...

Шоні не тільки сумлінний сторож, а й розрада у паузах між боями, стимулятор гарного настрою. Коли втомлені воїни повертаються у своє розташу­вання, собака біжить назустріч, зустрічає радісним полизуванням рук. Своєю присутністю нагадує сол­датам мирне життя.

Вдома у Богдана вже є один лабрадор. Після за­вершення війни нацгвардієць планує забрати шес­тимісячну Шоні до себе – тепер не уявляє без неї своїх буднів. Та й на новому місці новосел не нудь­гуватиме. Воїн переконаний: з іншим собакою пес-фронтовик знайде спільну мову.