Із невеликої ділянки отримує вдосталь продукції

Оксана Олейнюк-Пухняк – за освітою ландшафтний архітектор, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного університету. А вільний час вона присвячує дачі, що у селі Підрясному Львівської МТГ, на території кооперативу «Промінь». Тут уже трудиться понад 20 років.

Пані Оксана дуже любить природу. Тож навіть ма­ючи міську квартиру, живе в селі. З одного боку – сад, де ростуть декоративні рослини, квіти, ві­чнозелені кущі, з іншого – невеликий город площею 120 кв. м. Але й на цьому обмеженому клаптику роди­на Пухняків вирощує стільки овочів, що вистачає на цілу зиму.

Оксана Романівна показує свої грядки, облаштовані у форматі змішаних. Принцип полягає у тому, що для еко­номії місця одні рослини ростуть поруч з іншими.

Зокрема, горох сусідить із салатом і капустою, біля кар­топлі примостилися боби, а поряд – цибуля з морквою. Поки підростають кабачки, неподалік зав’язуються го­ловки салату. Поміж м’ятою тягнеться догори новозе­ландський шпинат, трішки далі «прописалася» ремон­тантна суниця, що родить аж до осені. На іншій ділянці «по­дружилися» капуста та порей. Окремо господиня висаджує лише високорослі і низько­рослі помідори, котрі не терп­лять жодного сусідства.

Перець поки що прикритий агроволокном. Це для того, щоб не пікся на сонці та пере­бував у сприятливому мікро­кліматі.

Жінка облаштувала спеці­альну конструкцію для огірків: аби стебла не стелилися по землі; біля кожного кущика натягує шнурочок, по якому пагін витиметься догори. У підсумку виходить своєрідна куліса.

Кореневу селеру ентузі­астка садить із відповідними інтервалами. Поки рослини ростуть, між ними висіває редиску, що достигає досить швидко (за 18 днів). Її госпо­диня сіє в два етапи. Коли одні овочі починають дозрівати, через два тижні кидає в землю насіння наступної партії.

Уся площа замульчована. Для цього ґаздиня викорис­товує скошену траву. Таке покриття не тільки дозволяє зменшити випаровування, а й, перегниваючи, стає хоро­шою поживою.

До речі, у віддаленому кут­ку обійстя – ціла купа органіч­ного перегною. Тут працюють каліфорнійські хробаки, пере­творюючи землю на біоактив.

…Ранок дачниця любить зустрічати на городі, куди йде працювати, поки не гаряче. Потім її очікують лекції, про­єкти, презентації. Після обіду теж поспішає до рослин. Зо­крема, прополює міжряддя, пасинкує помідори в теплиці, підживлює перець…

На окремій площі вегету­ють насінники, що дають хо­роший репродуктивний мате­ріал. Для таких потреб Оксана Олейнюк-Пухняк завжди за­лишає головку салату тощо.

«Усі наші грядки – за­вширшки 1,2 м, щоб удава­лося підійти з різних боків, не витоптуючи коріння. А між­ряддя засіяні травою (аби не було болота)», – пояснює пані Оксана.

Також щосезону дбайлива жінка вирощує озимий час­ник. Зубчики висаджує добір­ні, тому головки виростають досить великими. Господиня користується тільки органіч­ними добривами від «Живої землі». Міжряддя посипає по­пелом та вапном. Тож відда­ча вражає. Вистачає пекучих овочів для закруток, соління і навіть на зиму.

Ще ж героїня нашої розпо­віді плекає спаржу, квасолю-шпарагівку, селеру. Цьогоріч спробувала висадити нут, який уже зійшов.

Вражає й розмаїття пряних трав – тим’ян, орегано, ча­бер, майоран, декілька сортів м’яти… А нинішнього сезону Оксана Романівна висадила артишок. Ці високі рослини ростуть окремо (бо інакше заті­нюватимуть сусідів по городу).

І звісно ж, не обходиться без квітів. Саме вони стають окра­сою ділянки, а не різноманітні шини та пластикові конструкції, як це практикують деякі сучасні господарі. Бо, за словами пані Оксани, все повинно бути ор­ганічним і безпечним.