Посттравматичний стресовий розлад: його переживають не лише військові

20% жінок, які пережили травматичні події, мають посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Серед чоловіків таких – лише 8%. Такі цифри наводять у Міністерстві охорони здоров’я України.

ПТСР проявляється як дов­готермінова реакція на стрес. Перших проявів, за спостереженням лікарів, слід очікувати щонайменше через чотири тижні після події, яка травмувала психіку.

У мирний час найважчі пси­хологічні травми отримують жертви сексуального та/або сексуального насильства, свід­ки терактів, люди, які перебу­вали у зоні стихійного лиха, та люди, які перебувають у кризо­вих ситуаціях. У воєнний час – учасники бойових дій, полоне­ні й жертви катувань. А ще – усі цивільні, які перебувають у зоні активних обстрілів і бомбарду­вань.

Це може бути ПТСР, якщо людина:

• відсторонена, уникає роз­мов, дотиків;
• гіперзбуджена, миттю спа­лахує, дратується (“живе у по­вній бойовій готовності”);
• постійно перепроживає травматичні події, переповідає одне і те саме. Згадки про трав­муючі події виникають мимово­лі – людина цього не контролює;
• переживає панічні атаки, що супроводжуються відчуттям страху, поверхневим диханням, нудотою, прискореним серце­биттям, болем за грудиною;
• скаржиться на хронічний біль, часті головні болі, діарею, відчуття стиснення за груди­ною;
• має проблеми з пам’яттю;
• не довіряє іншим, переко­нана, що світ небезпечний;
• має часті перепади на­строю, погано контролює свої емоції;
• почала багато курити, зло­вживати алкоголем;
• віддаляється від партнера чи партнерки;
• у неї виникають думки про самогубство (у таких випадках необхідно відразу звернутися по фахову допомогу).

Як діяти?

• ПТСР потребує лікування. Якщо виявили симптоми ПТСР у близької людини, порадьте їй звернутися до сімейного лікаря. Той для проведення діагностики скерує до фахівця з психологіч­ного здоров’я.
• Якщо діагноз встановлено, людині призначать медикамен­тозне та/або психотерапевтич­не лікування.

Війна триває. Важливо знати

Тим, хто пережив бомбарду­вання або іншу стресову ситуа­цію і зауважив, що його стан від­різняється від звичного, а саме:

• людина не може сконцен­труватися;
• не може заснути;
• лякається за кожного різ­кого звуку;
• не може їсти (нудить або турбують спазми чи важкість у ділянці шлунка);
• не може розслабитися;
• постійно плаче, стала над­мірно дратівливою, не знахо­дить собі місця тощо.

Психолог Тетяна Груша радить виконати кілька простих вправ.

• Не поспішаючи, зробіть кілька усвідомлених вдихів і до­вгих видихів відкритим ротом.
• Покривляйтеся, максимально рухаючи м’язами обличчя, губ.
• Подуйте, зібравши губи у трубочку, і скажіть чітко “тпру”.
• Кілька ра­зів, але дуже повільно по­верніть голову вправо, після чого вліво. Під час рухів голо­вою голосно називайте предме­ти, які бачите.
• Розімніть зап’ястя, потріть долоні, поплескайте.
• Перевіряйте своє дихання. Дихайте повільно.
• Доторкніться до себе – всюди, куди тільки можете діс­тати. Гладьте себе, плескайте, натискайте. Усе це можна роби­ти у парі з кимось.
• Не поспішаючи, потупай­те ногами. Відчуйте, як прокочу­ється хвиля від п’ят до маківки. У цей момент можете сказа­ти щось життєстверджувальне. Наприклад: “Я є!”.
• Міцно обійміться з іншою людиною, а якщо поряд немає інших людей – зі своїм котом, собакою, подушкою. А якщо ви на вулиці – з міцним деревом.
• Свідомо потремтіть усім ті­лом – стільки, скільки зможете. Можете зімітувати якісь звуки. Приміром, як рикає лев.
• Якщо у вас є партнер, обі­пріться спиною об його спи­ну та потріться об неї. Знайдіть спосіб дати відчути вашу під­тримку, опору, відчуття, що він не один.
• Знову перевірте, як ви ди­хаєте, – вдихніть і повільно ви­дихніть.
• Зустріньтеся поглядом з іншими людьми. Підійде тим, кому складно обійматися.