Передплатити

Хату з дітьми підпалив психічно хворий сусід?

На Волині у пожежі ледве не загинули шестеро дітей - разом із батьками


Сім’я Давидовичів.

Біда прийшла у сім’ю Ірини та Анатолія Давидовичів зі села Велимчого Ковельського району. На щастя, батько встиг висадити дочок і сина крізь вікно. І після цього дім завалився…

Анатолій постійно їздив по заробітках, бо завжди мріяв мати велику сім’ю і просторий дім, в якому б місця стало для цілого грона синів-дочок. Господь щедро обдарував його малечею — разом з коханою Іриною виховував сімох діточок. Та, на жаль, не так давно одне дитя трагічно загинуло. Ще не встигли батьки оговтатись від цього лиха, як прийшло нове.

У будинку ще закінчувалися дрібні ремонтні роботи, але сім’я давно вже там жила. Придбали нову сучасну техніку, добротні меблі… Якось на світанку 14-річна Даринка прокинулася від запаху диму.

Було близько п’ятої години ранку. Я подумала, це тато курить, і знову лягла. Вже й очі заплющила, аж тут таке сяйво вдарило, що глянула у вікно. А там, знадвору, вже був вогонь, — згадує дівчинка.

«Горимо!» — Даринка схопилася з постелі й побігла будити батьків, ті — молодших дітей. У кімнаті з татом і мамою спала маленька Маргаритка. Напередодні вона все хотіла кудись з хати бігти, і мама на ніч зачинила зсередини двері й вийняла ключа… Аж тут їдкий дим почав наповнювати хату, шукати ключі було ніколи, бо діти задихались.

Я вибив скло у дверях, думав, зможемо коридором пройти до виходу. Але побачив, що вогонь вже в хаті, — розповідає Анатолій Давидович, не згадуючи, що при цьому поранив руку. — Я назад, у ванну. Відкрив там вікно — бачу, той кут хати теж горить, вогонь вже перекидається на ванну. І ми всі побігли в зал.

«Будемо тут через вікна виходити», — скомандував, і став пересаджувати одну дитину за другою. Пекельна температура зсередини обпікала, Ірина мало не зомліла, але чоловік встиг і її піднести до вікна. Тоді перепитав, чи всі вибрались. «Маргаритки нема», — хтось сказав. І в грудях батька все похололо…

«Я гукав «Доцю, де ти». А вона — «Тут так тепленько», — плаче батько. На щастя, дівчинка не знепритомніла й відгукнулася. Сиділа у куточку й чекала, що її знайдуть. Тато намацав дитину, швиденько виніс її в іншу кімнату, передав дружині, виліз сам — й цегляний будинок за лічені хвилини згорів ущент.

Надворі стояла така висока температура, що тріснули вікна у сусідній хаті! Сусіди, що збіглися гасити пожежу, розуміли — рятувати новий дім Давидовичів вже марно. Тож стали обливати стареньку хатину, що стоїть на подвір’ї, аби вона теж не згоріла й змогла прихистити після пожежі родину.

— Вогонь був такої сили, що банки в льосі постріляли, — згадує господиня. — Ми нічого не винесли — все лишилось там: і гроші, і документи, й всі наші речі.

Сльози не дають спокійно говорити Ірині. Вона голубить своїх донечок та синочка й дякує Богу, що усіх їх врятував. Зараз сім’я ділить батьківську хату з сестрою Анатолія та її донькою. Сплять вшістьох на трьох ліжках.

А тим часом Велимче дало клич про допомогу Давидовичам — і за добу односельці знесли Давидовичам одяг, білизну, постіль, харчі. Бо сім’я дуже хороша — самі ніколи нікого в біді не лишали. Власники магазинів віддавали, що мали, зі складів, родину також підтримала сільська рада.

Що ж стало причиною пожежі? У тому місці, де почалось загоряння, електрика проведена ще не була, тож коротке замикання — виключене. Найімовірніше — підпал! Хто ж вирішив живцем поховати цілу родину?

У нас у селі живе психічно нездоровий чоловік. Уже підпалював людям господарські споруди. Але щоб взятись за хату! — перешіптуються односельці.

Людям страшно. Кажуть, ця людина неосудна, тож управи на нього нема.

Він неодноразово сусідів палив, — плаче Ірина Давидович. — Бачачи, що його не карають, й далі буде таке робити? Прекрасно знав, яка в нас велика сім’я, скільки дітей. І підпалив вхід, аби ми не вийшли…

Читайте також: Народився хлопчиком. Але мама записала… дівчинкою