Джессік легенди «Карпат» любить гуцульський сир

У цьому статечному чоловіку, який неподалік Привокзального ринку у Львові часто прогулюється з мініатюрним песиком-йорком, любителі футболу упізнають Богдана Грещака, легендарного футболіста «Карпат», одного з тих, хто 1969 року завоював Кубок СРСР. Виявляється, відомий форвард є ще й палким любителем тварин.

Песик у пана Богдана маленький, але друг він для нього великий. Напро­чуд слухняний. Від трьох місяців ходить без повідка. Не відходить від господаря ні на крок. Хоч годину стоятиме колиш­ній футболіст на місці, спілкуватиметь­ся з кимось — Джессік не показуватиме своїх примх, терпляче нестиме біля ньо­го свою собачу вахту.

У хаті для чотирилапого улюблен­ця повна демократія: спить, де хоче, ро­бить, що хоче. Може навіть на голову за­братися. Їсть тільки з рук господаря — з підлоги чи із землі корм не візьме. Так його привчили — в інтересах безпеки. По­любляє куряче м’ясо. Найкращий смако­лик — гуцульський сир.

— Мене з дитинства тішать песики, особливо малих порід, — розповідає ве­теран футболу. — У нас у Тернополі була своя хата, мали собаку Люкса. Якось у трирічному віці я заліз до нього у буду і там бавився. Мама збилася з ніг, шукаю­чи мене. Нарешті знайшли згубу. Собака гарчав, нікого не підпускав до мене. Коли я нарешті вибрався з буди, як і Люкс, весь був у блохах…

Любов до тварин у спортивної зір­ки тривала. Коли Богдан Грещак став ві­домим футболістом, знаходив час і для улюблених своїх гавкунів. Віддавав пере­вагу чорним пуделям. До собак прикипів і його син Юрій.

— Коли дивлюся футбол, — ділиться своїми спостереженнями легендарний спортсмен, — Джессік біля ніг сидить або лягає поруч. Мусить притиснутися всім тілом, відчути, що я є біля нього.