«Було, йшла у гості зі своєю сумкою, а додому поверталася з пакетом»

Таких красивих сумочок, які зі стрічок виготовляє киянка Світлана Трегуб, не бачила давно. Пані Світлана за освітою інженер-будівельник, близько деся­ти років працювала в архітектурній майстерні, а у 90-ті змінила фах — стала бухгалтером, а згодом фінансовим директором. А потім зрозуміла, що вміє власними руками створити таке диво, яке серед своїх аксесуарів захоче мати будь-яка жінка. І ось уже 17 років виготовляє такі сумочки з камінчиками Сва­ровскі.

— Усе трапилося випадково, — каже пані Світлана. — Ми збиралися до на­шого друга на день народження. Знали, що у нього є дев’ятирічна донечка. Не пасувало прийти у гості без подарунка для дитини. Я зайшла у магазин, купи­ла три мотки стрічок і зробила малень­ку сумочку для маленької принцеси. До цього моменту я жодного разу не плела стрічками — лише нитками. Прикраси­ла сумочку квіточками зі стрічок і пода­рували цій дівчинці. У гостях були й інші діти. Вони мало не розірвали цю сумоч­ку на клаптики, бо кожна дитина запа­лилася мрією мати таку ж. Мене це на­дихнуло, бо я побачила, що моя робота сподобалася не лише дітям, а й дорос­лим. Це стало поштовхом до творчості.

І почала пані Світлана «штудіювати» мистецтво, яке ще недавно було для неї дуже далеким. Шукала в Інтернеті, де можна купити на складах стрічку, бо у магазинах вона значно дорожча. Май­стриня не використовує як основу кар­тон чи інший цупкий матеріал. Основа й навіть підкладка — з атласних стрічок. Троянди й інші квіти — зі стрічок і мере­жива, прикрашені кораликами і чеським або японським бісером. Використовує лише брендові камінчики для оздоби — Сваровскі або стрази Преціоза.

— Як довго працюєте над одним виробом?

— Усе залежить від розміру, фасону і складності. Не менш ніж тиждень дово­диться чаклувати над однією сумочкою, бо це справді дуже копітка робота. Не подумайте, що сідаю ввечері за роботу, коли є вільний час. Присвячую улюбле­ному заняттю по 8−10 годин на день. Це робочий день, навіть з лишком.

— З такими сумочками на роботу якось не пасує ходити…

— Це неправильне сприйняття. Мої постійні замовники, а вони мають у своє-му гардеробі і по 10−15 таких сумочок, носять їх на щодень. Та й я сама ними користуюся, бо не маю інших. Їх легко чистити — на забруднені місця губкою нанести мийний засіб, протерти, а по­тім витерти це губкою, змоченою у чис­тій воді.

— Багато сумочок зробили за цей час?

— Спочатку я рахувала. А коли «пере­валило» за тисячу, перестала рахува­ти. Знаєте, колись я їх робила швидше, зараз мені треба для пошиття і прикра­шання однієї значно більше часу. Хоча колись вони були простішими, а тепер — більш вишукані. Тепер техніка склад­ніша.

— Яка їх вартість?

— Від двох тисяч гривень. Бо тільки на матеріали йде третя частина від цієї суми. Стрічка дорога, плюс камінчики.

— В яких країнах світу жінки ходять з вашими сумками?

— У США, Іспанії, Португалії, Італії, Ні­меччині, у скандинавських країнах, у Балтії, навіть в Австралії і країнах Азії. Нещодавно надіслала в Ізраїль, а тепер вибирає сумочку дівчина з Єгипту.

— Траплялося, що замовниця від­мовлялася?

— Зараз я перестала брати індивіду­альні замовлення. Кожна моя нова ро­бота не схожа на попередню. Колись мала випадок, коли одна замовниця по­псувала нерви. Після цього не беру за­мовлень.

— Собі щось залишаєте? Скільки маєте у власній шафі таких сумок?

— Залишилося шість. У мене було кілька випадків, коли я йшла в гості зі своєю сумкою, а додому поверталася з пакетом.