Професор був шляхетною і надзвичайно скромною людиною

У далекому 1986 році Цезар Каетанович заснував у Львівській обласній клінічній лікарні відділення, де надавали допомогу хворим з термінальною стадією ниркової недостатності. Щороку тут проводилося 20 пересадок трупної нирки. Професор Боржієвський за життя дав кілька інтерв’ю «Високому Замку», але на своїх здобутках намагався особливо не наголошувати. Таким він був — надзвичайно шляхетною і скромною людиною.

Колеги славетного хірурга довший час навіть не здогадувалися, що у нього була вроджена серцева патологія — пароксизмальна тахікардія. Напад міг початися будь-де і будь-коли. Траплялося, що Цезар Каетанович стояв за операційним столом, а його серце починало шалено битися. Та він зосереджувався на тому, що потрібно зробити, аби врятувати пацієнта. За себе у такі миті не думав…

Професор любив пожартувати, кажучи, що це робота продовжує йому життя. Але жив він не тільки роботою. Вдома на нього чекала кохана дружина і той сімейний затишок, який вона для нього створила. Оксана Євгенівна Боржієвська — також лікар, тож Цезарю Каетановичу не доводилося виправдовуватися за свій трудоголізм. А коли змушений був довше залишитися у лікарні (таке, до слова, траплялося доволі часто), приносила йому теплу домашню їжу і зігрівала теплою усмішкою.

Професор виховав двох чудових синів, які також стали лікарями. На жаль, не так давно Цезар Каетанович пережив жахливу втрату — помер його старший син Микола, який до свого дня народження не дожив буквально кілька годин. Молодший син Андрій є професором кафедри урології ФПДО ЛНМУ ім. Д. Галицького. Він і продовжить добру справу свого батька.

Для дружини, сина, онуків та правнуків професора Боржієвського його смерть є непоправною втратою. Але величезною ця втрата є і для його пацієнтів та колег, які вже не зможуть зателефонувати Цезарю Каетановичу і отримати від нього ціну фахову пораду або просто почути підбадьорливі слова…

Колектив «Високого Замку» висловлює щирі співчуття родині Боржієвських. Сумуємо разом із вами.