Настурція у Липицях – ще й оберіг...

На багатьох подвір’ях жителів села Липиці жовтогарячим, помаранчевим, червонястим пломенями посеред серпня палахкотять кучеряві кущики настурцій. Ці простенькі, але дуже симпатичні квіти — серед найбільш шанованих тут. І неспроста…

Настурція у липицьких селян вико­нує не тільки декоративну, а й, до певної міри, сакральну роль. Роль оберега. Її букетиками замаюють (себто заквітчу­ють) вікна у свято Івана. 7 липня роблять так майже у кожному дворі, а не тільки там, де живуть носії цього величного імені.

Сам Бог велів, щоб настурція квітла на обійсті Івана Стеціва, колишнього майстра з ПМК № 104. Це він розповів мені про незвичну місцеву традицію. Каже, що по святі, коли настурція, вико­навши свою ритуальну місію, висохне, її стебельця не викидають, а спалюють. Напевно, для того, щоб домашнє обі­йстя ще більше увібрало у себе аромат і силу цієї, певно, магічної рослини…

Скориставшись нагодою, я розповів Івану Васильовичу про «іванівські» звичаї на своїй рідній Бережанщині. У нас на це свято ворота дворів, де мешкають Іва­ни-Іванки, вбирають розлогими лопуха­ми або ж заквітчують малиновим цвітом іван-чаю. Їдуть подорожники, і за таким «ландшафтним дизайном» здогадують­ся, що на цім подвір’ї живе іменинник.

Після відвідин Липиць буду знати про ще один гарний наш народний звичай. А навесні, дасть Бог, насію біля свого дому ще більше настурції, улюблених мами­них квітів. На свято Івана пригодяться…