Замість комп’ютерних майстрів приходять шахраї

Каріме Майборода живе у Львові, родичі — за кордоном. Відтак спілкуються переважно скайпом. Та два тижні тому з програмою виникли проблеми. Потрібно було встановити оновлену версію. Жінка намагалась зробити це самостійно, але не вдалося. Доньки не було у місті — поїхали до родичів зятя. Аби не чекати на їх повернення, вирішила викликати комп’ютерного майстра, телефон якого побачила на під’їзді.

— Мене підкупило те, що там написано: «Комп'ютерний май­стер, живу поруч». Це вже тепер я знаю, що такі оголошення роз­клеєні по всьому місту, — каже жінка. — Наступного дня прий­шов ввічливий хлопець. Каже, я вам ще почищу комп’ютер від пилюки. Мовляв, це треба ро­бити хоча б раз на рік. Він у вас «глючить». У мене комп’ютер старенький, але якихось нарі­кань на нього не було. Але, ду­маю, майстру видніше. Питаю, скільки це буде коштувати? Каже, закінчу роботу, порахую. Ще сказав, що у мене якийсь поганий сек’юриті, то поставить кращу програму. Поміняв анти­вірусну програму, хоч я його про це не просила. Він там щось по­розбирав, пилососив всереди­ні. Я думала, це коштуватиме гривень 400. А коли в кінці сів, повиписував на листочку все, що зробив, вийшло 8700 гри­вень. Я ледь не знепритомніла. Кажу, ви що, жартуєте, звідки у мене такі гроші? Тоді так лагідно запропонував зробити знижку, ще щось там зняв, вийшло 5040 грн. Кажу, так в мене і стільки нема. Знімайте те, що постави­ли, бо я не можу стільки запла­тити. Але він наполягав: того, що встановив, уже забрати на­зад не вийде, мовляв, воно уже прив’язане до моєї адреси. Ми десь з пів години сперечались. Каже, дзвоніть родичам, знайо­мим, позичте грошей. Усе так ввічливо, але наполегливо. Я ж за характером м’яка, не вмію скандалити. Та й небезпечно, бо я ж вдома сама, мало що він може зробити.

Врешті жінка зателефонува­ла знайомому. Він прийшов і по­зичив гроші. Але знайомий теж пенсіонер і на комп’ютерних послугах не розуміється, тому і не мав чим заперечити май­стру. Тож тепер Каріме винна понад чотири тисячі гривень знайомому.

Від того, що сталося, жін­ка оговталась лише наступного дня. Тоді й роздивилась квитан­цію, яку їй залишив майстер. Видно, що і бланк, і печатка фірми — просто відксерені. Іме­ні майстра — нема, лише її влас­не. Але напередодні вона була так ошелешена сумою, що на­віть не роздивилась детально цей бланк. Жінка з цим пішла до поліції, бо зрозуміла, що її ошу­кали. Там знайшли горе-май­стра, але сказали, що притяг­нути його до відповідальності не зможуть, — вона сама відда­ла гроші і поставила підпис. По­радили вимагати від фірми, аби повернула гроші. Там же заяви­ли, що нічого повертати не бу­дуть, бо послуги їй надали.

Наш редакційний комп’ютерник, коли побачив квитан­цію пані Каріме, — розсміявся. Каже, по кожному пункту вар­тість завищена у два, а поде­куди й чотири рази. Таких та­рифів навіть у ліцензійних сервісних центрах немає. А щодо антивірусу, за який жін­ці довелось заплатити кру­гленьку суму, то він виявився звичайною антивірускою, ска­чаною з Інтернету, а не ліцен­зійною програмою.

Утім, пані Майборода не єдина, хто потрапив на гачок комп’ютерників-шахраїв. Зна­йомого нещодавно «розвели» на півтори тисячі гривень. Йому потрібно було замінити термо­пасту у ноутбуку. Зателефону­вав за оголошенням на під’їзді (так само, «комп'ютерний май­стер, живу поруч»). Відповіла російськомовна жінка. Вияви­лось, що головний офіс у Ки­єві, що лише переконало зна­йомого у «серйозності» фірми. Телефоном уточнив, що замі­на термопасти з роботою ко­штуватиме приблизно 100 грн. Майстер прийшов. А далі все за схемою: треба ще почисти­ти, ще тут треба щось зроби­ти, бо інакше не працюватиме. В результаті вийшло 1500 гри­вень. До того ж заявив, що коли йому не заплатять, то залишить ноутбук у розібраному стані.

Як виявилось, така схе­ма не нова і діє по всій Україні вже приблизно два роки. При­ходить комп’ютерник, який на­чебто живе поруч (в оголошен­нях фото симпатичних хлопців, переважно із зовнішністю гол­лівудських акторів), розбирає комп’ютер, щось там колупа­ється. Людина, яка не розбира­ється в техніці, не може зрозу­міти, що насправді він робить. Уміння таких «майстрів» пе­реважно зводяться до розі­брати, скласти, почистити від пилу внутрішні деталі. Вста­новлюють піратські програ­ми, а клієнту розповідають, що це ліцензійні, тому так до­рого коштують. У деяких відгу­ках ошукані клієнти кажуть, що видуреними кількома тисячами гривень не обійшлося. За дея­кий час помешкання пограбу­вали. Тобто такі комп’ютерники ще й приглядались, хто живе у квартирі і чи є там що красти.

До речі, якщо вам хоч раз доводилось ремонтувати техні­ку у сервісних центрах, то знає­те, що там вам відразу кажуть, скільки приблизно буде кошту­вати ремонт. Якщо сума вихо­дить більша, ніж домовлялись, переважно клієнта запитують, чи погоджується він на ремонт (часом ремонтувати уже немає сенсу). Якщо ні, фірма бере мі­німальну плату за діагностику і повертає прилад клієнтові. Річ у тім, що, згідно із законом про захист прав споживачів, він має бути поінформований про вар­тість послуги до того, як її на­дали. В іншому разі, має повне право оскаржувати її вартість.