Що таке профвигорання та як з ним боротись

За усіма мірками робота у неї хороша — працює у банку, зарплата суттєво вища за середню, є медичне страхування. Однак вона все частіше каже, що хоче, аби її звільнили. Бо сама звільнитись ніяк не наважиться. За усіма ознаками це наслідок професійного вигоряння. Останніми роками це явище набуло такого поширення, що його навіть внесли до Міжнародної класифікації хвороб.

За визначенням МКХ, це синдром, який вини­кає внаслідок перманентного стресу на робочо­му місці. Основними симптомами є відчуття вто­ми та підвищення дратівливості, байдужість та апатія до роботи, безпідставне відчуття профе­сійної неспроможності та невпевненості, часті го­ловні болі, безсоння.

Команда експертів hh.ua/grc розібрала осно­вні причини та симптоми професійного вигоран­ня. Серед основних причин — високий рівень ба­гатозадачності і постійне хвилювання з приводу неможливості встигнути виконати все. Часто це виникає, якщо у компанії оптимізують штат і на працівників «навішують» забагато функцій. Вели­ка завантаженість, відповідальність і, як наслідок, постійний стан нервового напруження часто при­зводять до емоційних розладів.

Часто емоційне вигорання є результатом отримання низької заробітної плати. При цьому рівень незадоволеності зростає, якщо на пра­цівника покладають більше обов’язків за ті самі гроші, або якщо він дізнається, що хтось за таку роботу отримує значно більше. Буває, щоб мо­тивувати персонал, встановлюють зарплату, яка значною мірою залежить від виконання планів. При цьому план встановлюють малоймовірний до виконання. Усе це призводить до професійно­го вигоряння працівників.

Будь-яка робота з часом набридає. Особли­во, якщо вона сама по собі нудна. Якщо ж робота, яка свого часу подобалась, у якийсь момент ста­ла нецікавою аж настільки, що важко себе змуси­ти прийти вчасно на роботу, можливо, людина її просто переросла. У такому випадку варто про­сити підвищення або навіть кардинально зміню­вати сферу діяльності.

Більший ризик професійного вигоряння і у тих, хто працює у недружному колективі. Погані сто­сунки на роботі негативно впливають не лише на продуктивність, а й на емоційний стан загалом.

Аби уникнути цього нездорового синдрому, експерти радять не поспішати звільнятись, а змі­нити підхід до роботи. Не варто працювати у ви­хідні, ввечері та відповідати на листи під час від­пустки. Форс-мажори, звичайно, бувають, але це має бути виняток, а не правило. Важливо також вміти казати «ні» — як керівництву, так і колегам, які просять допомоги. Допомагати, звичайно, варто, але не тоді, коли не виконані свої безпо­середні завдання. І найголовніше — повноцінний відпочинок, бажано на свіжому повітрі. А якщо у вас сидяча «кабінетна» робота, то для балансу у вільний час обов’язкова фізична активність.