«Сусіди жартома питають: «Коли на дегустацію фруктів приходити?»

Урожаї екзотичних фруктів родина Олега та Любові Тихих з містечка Підгайці на Тернопільщині збирає цілий рік. Господарі вирощують 20 сортів лимонів, шість сортів мандаринів, п’ять — апельсинів, два — граната, чотири види інжиру. Поки цвіте кавове дерево — на банановому дозрівають банани; поки покрите цвітом суничне деревце — плодоносить духмяний перець. Не купують ні лаврового листя, ні ананасів — вирощують вдома. Мають також дивної краси деревця фруктів, про які пересічна людина й не чула: японську мураю, кінкан (кумкват). Усі рослини ростуть… у вазонах.

У двоповерховому будинку господарів — тро­пічний рай. Куди не глянь (на підвіконнях, стільцях, підло­зі) — горщики з невеликими де­ревцями. В оселі розливається витончений фруктовий аромат — і дихається легко. Тендітні гі­лочки, які рясніють плодами, аж гнуться додолу. Онук Юрасик щодня підбігає до деревця інжи­ру, заглядає між листя — дочека­тися не може, коли плоди до­стигнуть.

— Інжир — найулюбленіші ла­сощі онука, — усміхається Олег Тихий. — З-поміж усієї нашої ек­зотики в нього — найсолодші плоди.

— Усе почалося з малесенько­го саджанця лимона, — веде далі пан Олег. — У 2000 році, якраз навесні, у Львові на ринку купив я пагін сорту пандероза (лимон, схрещений з грейпфрутом). По­садив у горщику, леліяв як ди­тину. За кілька місяців дивлюсь: розрослося деревце, забуяло лискучими листочками. Не ми­нуло й року, як зацвіло. Звичай­ний лимон цвіте поодинокими квітками, а цей — купками. Зали­шив, може, 15 листочків, всі інші довелося відщипнути. Навіщо? Щоб дерево мало силу «прого­дувати» плоди, а не віддавати свої соки листю. Через рік до­стиг величезний лимон. Зважи­ли — 600 грамів. Смакували всі­єю родиною.

— Потім побачили в Інтер­неті фото: сім’я з Полтавщи­ни стоїть біля мандаринового дерева, яке виростила вдо­ма, — продовжує пані Люба. — Ми приємно здивувалися: де­рево було обліплене плодами, — може, зі 150 мандаринок. «Заплодоносив у нас лимон — заплодоносить і мандарин», — сказав чоловік. Придбали у полтавців саджанець, посади­ли, а через два роки вже ман­дариновий урожай збирали. Мандарини, апельсини, бана­ни, на відміну від лимона, пло­доносять на третій рік після ви­саджування. Скуштували: куди тим мандаринам з базару! У нас вони солодкі, пахучі, під­живлені «органікою». Ми так захопилися вирощуванням ек­зотичних плодових рослин, що саджанці почали замовляти по всьому світу: в Інтернеті, дру­зі та знайомі привозили з Ки­таю, Грузії, Греції, Італії, Іспа­нії, Португалії, навіть з Африки.

Господар показує деревце, обліплене оранжевими плода­ми (їх, може, 50 чи більше). Пло­ди схожі на апельсини, тільки овальної форми. Що це? Вияв­ляється, кумкват. Їдять його зі шкіркою. Відкусила: шкірка со­лодка, а м’якоть — кисло-солод­ка.

— А це що? — показую на де­ревце з невеличкими червони­ми кульками.

— Японська мурая, — пояс­нює господар, побачивши мій подив. — Фрукт японських імпе­раторів. Вічнозелене дерево. В Японії дуже популярне. Цвісти може до півроку.

— Як вдається за усім цим рослинним царством догляда­ти, адже деревця теплолюбні і дуже делікатні? — цікавлюся.

— Інжир та гранат невибагли­ві. Влітку інжиру добре біля пів­денного вікна. Плодоносить дуже швидко і двічі на рік. Коли на зиму скидає листя, вазон від­носимо в гараж. Гранат цвіте до пізньої осені. Коли на зиму скидає листя, вазон тримає­мо в підвалі. Щовесни переса­джую і ставлю вазон на підвікон­ня. Землю обтрушую до корінців і насипаю свіжої, бо за рік рос­лина витягує із землі майже всі поживні речовини. Якщо восе­ни гранати не встигли дозріти, плодів не зриваю. Здивуєтесь: зелені плоди граната зиму пе­резимують на дереві, а навес­ні… дозріють. З одного дерев­ця збираю до 25 дрібних і майже десять великих плодів. Лимон з травня по жовтень може і надво­рі стояти. Бананова пальма теж любить багато світла. Подару­вала нашій родині вже з півсо­тні бананів.

Сусіди приходять — очі розбі­гаються. Краса та й годі! Справ­жній цитрусово-тропічний едем! Часом жартома питають: «Коли до вас на дегустацію фруктів приходити?». «Коли б не завіта­ли, завжди щось солоденьке на кімнатних деревах знайдеться», — кажуть.

Слухаю Олега Тихого, госпо­даря, і мимоволі ловлю себе на думці: звідки він так добре знає способи вирощування, догля­ду та розмноження екзотичних дерев?! За 19 років жодне не всохло, — усі віддячують плода­ми. До того ж на обійсті госпо­дар має розкішний сад, в якому лише сто сортів винограду та 20 сортів яблук. Досвідчений па­січник. Виявляється, Олег Тихий — випускник Львівського лісо­технічного інституту (нині — уні­верситет), дружина пані Люба — колишній учитель біології.

Разом із батьками за фан­тастичним кімнатним тропічним садом доглядають три донь­ки: Христина, Ольга та Ірина. А найголовнішим помічником, експертом та дегустатором за­пашних фруктів, звичайно ж, є малий Юрасик.