Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«Верхи у майбутнє»

У Львові стартував унікальний проект для учасників АТО

Львівський центр надання послуг учасникам бойових дій розпочав проект «Іпотерапія. Досвід роду». Він допомагатиме учасникам бойових дій на сході, які страждають від посттравматичного стресового розладу.

На вихідних відбулося знайомство з іпоте­рапією для учасників бойових дій. Прийшли 20 осіб, хлопці і дівчата, які бачили війну, дех­то й досі служить у лавах ЗСУ. «Спочатку всі познайомилися між собою, поспілкувалися про труднощі, з якими зіткнулися після по­вернення. Я ознайомила їх з цією програмою, розповіла, що таке іпотерапія і як вона може впливати на людину», — каже керівник проекту Юлія Кунта, яка працює психологом у Центрі.

Були з протезами, з осколками. Хтось сам сів на коня, комусь допомагали. Поїздили трохи. Хто навіть риссю, а хто просто кроком. Інструктори Василь та Олександра були по­руч, страхували, щоб хто, бува, не впав.

«Судячи із досвіду інших країн, іпотерапія ефективна, тому що тварини — емоційні, від­дають багато тепла, розслабляють нервову систему. Не відразу, це відбувається впро­довж спілкування», — каже Юлія Кунта. Вона також переконує, що заняття верховою їз­дою є сильним методом фізичної реабіліта­ції, тому що за допомогою коня можна коре­гувати усе, що стосується опорно-рухового апарату, у здоровий спосіб. А ще — психое­моційна робота, тобто з конем треба вчити­ся поводитися, оскільки кожна тварина має свій характер, свої особливості. Відповідно до цього треба вчитися будувати ці стосун­ки, виявляти якісь емоції, що часто стає про­блемою після повернення у мирне життя.

Інструкторка допомагає воїну. В іпотерапії важливо бути поруч із тим, хто навчається
Інструкторка допомагає воїну. В іпотерапії важливо бути поруч із тим, хто навчається

Після зустрічі кореспондент «Високого Замку» мала нагоду поспілкуватися з інструк­торами-іпотерапевтами Олександрою Хан­догіною та Василем Ірхою. Олександра по­чала займатися іпотерапією 20 років тому. У Полтаві працювала з дітьми з особливими потребами. Але сталося так, що нікому було працювати, не було співробітників. Тому вирі­шила запросити як волонтерів ветеранів АТО. Серед них був і Василь Ірха. Так вони і позна­йомилися.

А Василь почав усе зі себе. На початках колишній воїн не знав, як поводитися з тва­ринами. «Аж поки мені не сказали, як це тре­ба робити. Хто на кому — ти на коні чи кінь на тобі? Треба бути впевненішим і суворішим. Коні перевіряють людину, можуть її вести до травки посеред поля за кілька кілометрів. Вони такі, як і люди, як діти. Мають бути рам­ки».

Поступово навчився їздити. «Почав від­чувати, як покращується мій психологічний стан. Я став менш емоційно реагувати на різні кризові ситуації. Почала менше боліти спина, адже до того три роки проносив бро­нежилет», — ділиться враженнями. Каже, що коли відчув на собі покращення, тоді й звер­нувся до дівчат: «Спробуємо, якщо це мені допомагає, то і хлопцям це теж допомо­же». Так і вирішили запровадити іпотерапію для ветеранів. Для цього запросили п’ятеро хлопців, відбирали «важких». А пізніше поча­ли з’їжджатися сім’ями. На кінець проекту тренери побачили, як змінюються стосунки у сім’ях. «Ми спостерігали позитивну динамі­ку, бачили що це позитивно впливає як на ве­теранів, так і на їхню родину. Усі були задово­лені», — розповідають тренери.

Згодом вони вперше в Україні провели змагання для дітей з особливими потреба­ми, у яких взяли участь діти з Києва, Полтави, Херсона. Діти долали верхи п’ять кілометрів. У супроводі були атовці.

Створили Федерацію ветеранського кін­ного спорту. Її очолив Василь Ірха. Уже зби­ралися разом у Києві, робили майстер-кла­си для учасників зборів. За прикладом США, де діє програма «Коні для героїв», чи Вели­кобританії, де реабілітацію для ветеранів практикують з часів закінчення Першої сві­тової війни.

Схожі новини