«Мавпочка то комірець чоловікові поправить, то пилинку з його піджака струсить…»

Так мавпочки поводяться за лаштунками цирку. А на манежі, перед глядачами, хвостаті вихованці подружжя Олени Широкової та Станіслава Хлинова — працьовиті, слухняні, старанні. Розуміють кожне їхнє слово, інтонацію, настрій, жест. Макакам лапундерам (саме з такою породою мавпочок працюють артисти) двічі пояснювати не треба, що можна робити, а чого — не слід. Зрештою, дресирувальники не змушують своїх улюбленців робити те, що їм не подобається.

— Макак лапундерів ще на­зивають свинохвостими макаками, бо хвостики мають як у хрюшок: тоненькі і короткі, — каже володарка призу «Кришталеве ша­піто» у французькому місті Массі Оле­на Широкова, яка працює з цим видом приматів 37 років. — Усім своїм улюблен­цям ми дали клички за грошовими оди­ницями країн світу: Ліра, Шекель, Долар, Євро, Лей…

Подружжя пригадує: якось Юань важ­ко захворіла. Під час реабілітаційно­го періоду подружжя забрало мавпочку на півтора місяця додому, у Кременчук на Полтавщині. Юань швидко зрозумі­ла, яке ж то задоволення — ніжитися в лі­жечку. Спала як дитина. Вранці відсунуть на вікні штору — а вона мружиться від яскравого світла, потім — шусть під ков­дру з головою, мовляв, ну дайте ще тро­хи поспати! Зате коли прокидалася, за нею око й око було потрібне. Не встиг­неш відвернутися — щось потягне. Все, що на рівні її зросту, пошматує: то об­шивку на кріслах подряпає, то шпале­ри поколупає. Спала Юань у памперсах. Та жодного разу вночі його не замочила. Вранці спочатку побігає по кімнатах, роз­глянеться довкола — лише після того ро­бить туалетні процедури.

Дуже швидко це веселе створіння по­дружилося з чотирма собаками-шнауце­рами. Скік з ними в тазик — і вже всі разом купаються. А як любила собак за бороди тягнути! А ще, бувало, сяде Юань собаці на спину і катається верхи. Пес бігає по кімна­ті — мавпочка аж вищить від радості.

Цікаво було спостерігати, як мав­почка їла. Зранку даси чай або молоко з печивом. Візьме рукою печиво і вмо­чує його в чай. Захоче його допити — пі­алу підносить лапами до ротика. Вип’є — піалу поставить на поличку. На обід поставиш на стіл мисочку з кашею, ба­гато зелені, фруктів і спостерігаєш збо­ку. Макака набере повну руку каші — і до ротика. Після того огляне стіл, мовляв, що ще з’їсти? Візьме акуратно стеблин­ку цибульки, потім — дольку часничку, яблучко, мандаринку…

Годують підопічних чотири рази на день. Люблять запарений овес, гречку, гарбуз, рибу, курятину, кролятину, всі види ово­чів, ягід та фруктів (груші, ківі, виноград, цитрусові), корені петрушки, кропу, селе­ри. Обожнюють горіхи, родзинки, кура­гу. Обов’язково дають їм крейду, щоб ор­ганізм кальцієм поповнився і кислотність шлункового соку знизилася.

— Своїм вожаком ці верткі потішні ство­ріння обрали Станіслава, — продовжує Олена. — Часом чекаємо за лаштунками цирку на свій вихід на арену. Чоловік три­має на руках мавпочку. Дивлюся: вона то комірець йому поправить, то пилинку з його піджака струсить. Якщо стою близь­ко біля чоловіка, самки, буває, починають гарчати — проганяють мене. Навіть намага­ються ущипнути — до чоловіка ревнують…

Кожну зі своїх вихованок подружжя дресирувальників намагається похвалити: «Молодець! Розумниця!». Погладять одну мавпочку — інші дивляться у вічі і терпляче чекають на добре людське слово.