Не будіть у ведмедях звіра!

Ця карпатська історія нагадує якийсь голлівудський вестерн з його жахами. У нашому випадку вони теж присутні — кров, реви, плачі, зойки, стогони, шалена їзда по розбитих і слизьких дорогах, волання про допомогу. У тому числі — фінансову. Про неї фігурантка цієї оповіді попросила у перших же рядках, вказавши для жалісливих добродійників номери двох банківських карток. Це насторожило і нас, і десятки читачів, які до описаного «кошмару» ставляться з недовірою…

Зі слів відпочивальниці, у вед­медя, до клітки якого вона на­близилися на метр, стався різ­кий напад агресії. Він вхопив дівчину за куртку і потягнув у клітку, хапаючи за руку, голову та волосся. Від найгіршого вря­тували подруга Анастасія Зінніатуліна і товариші-чоловіки, се­ред яких був судинний хірург і колишній працівник «швидкої до­помоги». Вони надали Катерині першу допомогу і «по ожеледі та ямах» з гір за п’ять годин довез­ли її до 8-ї лікарні Львова.

Як згодом виявилося, вед­мідь (його маленьким знайшли у лісі і передали у «Християну» польські туристи) своїми лапа­ми зірвав з руки Катерини шмат шкіри, у двох місцях переламав кістки. Дівчині зробили дві опе­рації. Попереду — інші хірургіч­ні втручання, тривала реабіліта­ція. Припускають, що у лікарні потерпіла проведе щонаймен­ше місяць.

Брат власниці бази «Християна» Юрій Федорчук вважає, що Катерина Бридун сама винна у своїх бідах. Мовляв, не питаючи дозволу, через три огорожі по­лізла до ведмедя і сама спрово­кувала його своєю поведінкою…

Більшість користувачів соці­альних мереж, до яких зверну­лася по матеріальну підтримку Катерина Бридун, відреагува­ли прохолодно. Більше того, теж дорікають цій дорослій дівчині, що злегковажила, вчинила без­відповідально, знехтувала еле­ментарними правилами безпе­ки, взявшись «робити селфі» з ведмедем. Дехто навіть вбачає якусь аферу у поведінці Катери­ни. Підозрює, що вона влашту­вала якесь шоу, а тепер нібито ще й хоче заробити, виклянчую­чи пожертви. Можливо, думати про це читачів змушує надто «ку­черявий» текст «натуралістки». Зокрема, початкове речення, в якому потерпіла говорить про «одну зі своїх шалених пригод»…

Чимало запитань до потер­пілої виникло і у кореспонден­та «Високого Замку». Після ба­гатьох спроб сконтактуватися з нею Катерина вийшла на зв’язок. Але коли попросили прояснити деякі деталі, вона відреагувала нервово і дуже дивно: «Ви хочете допомогти мені чи ведмедю?».

А цікавило нас, зокрема, таке: у чому Катерина побачила жор­стокість господарів щодо ди­ких тварин: ведмедеві не давали їсти, тримали на ланцюгу, били його? Ми також хотіли дізнати­ся, чому дівчина не повідомила екологів і поліцію про «неподоб­ства», а перелізла через кілька загорож і своїми відеозйомками тривожила лежачого ведмедя?

Ще нам цікаво було: як так сталося, що 2 грудня, посе­ред зими, коли на Катерину на­пав ведмідь, навколо його клітки були дерева-кущі із… зеленим листям? Це видно із фотографії, яку розмістила потерпіла разом зі своїм дописом? Невже фото «ліве»?

А що це за лисиці бігали по столах? Чому туристи відразу не звернули на це увагу персоналу, не вдарили на сполох?

Цікавило нас і таке: чому друзі Катерини не повезли по­шматовану ведмедем подру­гу у найближчу лікарню, до Іва­но-Франківська, що за 161 км від Голошини, а поїхали по ямах і голольоду аж до Львова — до якого 300 км? Хіба це не безвід­повідально з боку цих друзів Ка­терини, медиків, які знають, що кожна хвилина у таких випадках — на вагу золота?

Зрештою, чому Катерина так довго роздумує, скаржитися чи не скаржитися у поліцію?

Коли ми задали всі ці та інші питання, жертва голошинського ведмедя, хоча й обіцяла відпові­сти на них, припинила спілкуван­ня з нами.

Коментар для «ВЗ»

«Добре, що ведмідь не відірвав дівчині голову…»

Орест Залипський, екозахисник

Тварина не агресуватиме, якщо не буде причин для цього. Просто так ведмідь на цю дівчину не кидався б. Навіть у дикій природі вони не ро­блять цього. Можливо, дівчина надто близько підійшла до нього. Можли­во, хотіла його порухати, погладити.

Як і люди, дикі тварини мають свій простір. Ведмеді на волі розпо­діляють між собою території. Мітять їх — ставлять своїми кігтями позна­чку на стовбурі дерева. Якщо на цю територію приходить інший ведмідь і зможе поставити позначку вище, значить, це будуть вже його володін­ня. Якщо не зможе — швидко втікає з них. Катерина залізла на територію ведмедя, порушила його особистий простір. Цей простір йому створили штучно, поза тим, він мав на нього право. Треба не мати мізків, щоб так близько підходити до хижака. Дякувати Богові, що ведмідь не відірвав ді­вчині голову…

Винні порівну обидві сторони: дівчина і власники ведмедя. Незрозу­міло, що це за лисиці вільно бігають по території, на стіл залазять. Вед­меді взагалі не мають бути в якихось ресторанах, готелях — для цього є заповідники, спеціалізовані притулки для тварин.

Фото зі сторінки К. Бридун у Facebook