«Навіть більше, ніж змінювати світ, я хочу бути найкращим батьком»

До Львова завітав відомий на увесь світ мотиваційний тренер з Австралії, автор серії книжок-бестселерів, 35-річний Нік Вуйчич. У нашому місті він презентував програму «Життя без обмежень». Нік народився без рук та ніг. Але це не заважає йому жити повно­цінним життям. У нього красуня дружина та четверо дітей. Торік у Ніка Вуйчича народилися дівчатка-близнючки. До речі, наступно­го року Нік приїде до Києва зі своєю сім’єю. А вперше він завітав до нашої країни десять років тому, побував у Тернополі…

У нашому місті Нік зустрів­ся з журналістами, міським головою, а також виступив з промовою на стадіоні «Арена Львів». Дехто називає його щас­ливчиком, інші вважають фено­меном XXI століття. У журналіста «ВЗ» теж була можливість по­ставити Ніку Вуйчичу запитан­ня. Його графік дуже щільний. Перед поїздкою до Львова Нік виступав у Польщі (у Вроцлаві). Спав усього півтори години. А коли з’явився у залі, то одра­зу згадав, що торік відвідував в Україні… баню. Тому дуже хоче знову сходити до бані…

Нік надихає людей по всьому світу, особливо молодь. Нагадує людям, що потрібно мріяти. Він, наприклад, мріє і просить Бога, аби дав йому руки та ноги…

— Якщо ви думаєте, що у мене не буває поганих днів, це не­правда, — сказав під час зустрічі з журналістами Нік Вуйчич. — Що я роблю у першу чергу? Кажу своїй дружині, що я її люблю. Проводжу час зі своїми дітьми. Молюся (Нік зізнався, що на чи­тання Біблії йому часом бракує часу. — Авт.). Я вдячний Богу за те, що маю… Думаю, що дружба дуже важливий аспект у житті. Раз на місяць ми разом з друзя­ми збираємося разом і розмов­ляємо. Коли я розповідаю їм, що проходжу через важкий період, вони кажуть: «О, у мене теж таке саме». Або: «У мене теж таке було». Тому дружба — це над­звичайно важливо. Ми маємо допомагати один одному, підба­дьорювати. Біблія говорить про те, що це як ліки на серце, коли ми допомагаємо комусь іншому.

Нік розповідав, що 17 вересня 2017 року був одним з найбільш вражаючих днів у його житті. Тоді він виступав перед найбільшою аудиторією. Цей виступ тран­слювався по телебаченню у 26 країнах світу. І це, за словами Ніка Вуйчича, його змінило. Він став ще більше мріяти…

— Ми отримуємо від людей дуже багато листів. Не всі люди, на жаль, довіряють церкві, і ми знаємо, що ідеальної церкви не існує, — веде далі Нік Вуйчич. — Ми хочемо допомагати людям краще пізнати Бога. Що нам по­трібно — це позитивне мислен­ня і віра. Маємо дивитися на перепони у нашому житті не як на бар’єри, а як на можливості. Хочу сказати людям — не здава­тися! Замість того, щоб фокусу­ватися на тому, чого у вас немає, фокусуйтеся на тому, що у вас є. У Польщі до мене підійшла жінка (вона була в інвалідному візку, у неї церебральний параліч). Вона зізналася, що мала думки про самогубство. У неї не було надії. Але вона сказала, що побачила любов Божу у моїй посмішці… Спікер, який вів цю зустріч, роз­повів, що вісім років тому він та­кож мав думки про самогубство. І він побачив моє відео на You Tube. «Добре, Боже, якщо у Тебе є план для нього. Значить, у Тебе є план для мене», — подумав він тоді. І його мрія збулася — бути на одній сцені з Ніком Вуйчичем (усміхається. — Авт.). Я не при­писую собі цю заслугу. Я нічого не організовував. Я не є тим джерелом сили чи надії. Бог є тим джерелом. Але я радий за нього. Тому відчуваю себе багатим.

На запитання журналіста «ВЗ», чи вважає Нік Вуйчич себе феноменом XXI століття, він від­повів:

— Ні (усміхається. — Авт.). Я є дитиною Божою. Чотири тижні тому я сказав своїй дружині: «Це велика відповідальність — хотіти змінити світ». Понад 2 мільярди людей живуть сьогодні трошки більше, ніж … на жменю рису. У світі все ще існує понад 30 міль­йонів рабів. Це відбувається, бо хтось думає, що він є важливішим, ніж інші. Ми про­водили анкетування в американ­ських школах, і ми побачили, що від 6−12% американських учнів думають про самогубство. Від 3 до 6% учнів — робили спробу самогубства. І 40% цих випадків стається через булінг у школах…

— Ви знаєте, я все ще мо­люся, щоб Бог дав мені руки і ноги, — каже Нік. — Хіба не було б класно? У мене вдома, до речі, стоїть пара взуття. Десь близь­ко 1, 7 мільйона людей знає, що у мене немає рук і ніг. І якби Бог дав мені руки і ноги, уявіть, що б сталося зі світом?! Я вірю, що сучасні технології і хороші філь­ми допоможуть нам змінити світ. Почніть з маленьких цілей і будь­те творчими (Нік Вуйчич згадав фільм «Цирк метеликів», у якому знявся сам. — Авт.).

Приходять на зустрічі до Ніка Вуйчича і люди, які не вірять у Бога…

— І скільки я з ними не говорю, вони все ще не вірять у Бога, — каже мотиваційний тренер. — Я не можу змінити нічиє серце, тільки Бог може увійти у це сер­це, коли людина відкриває две­рі. І я молюся за них. Мої плани теж не збуваються, і часом я не можу пробачити себе за якісь помилки… Але коли ти знаєш духовний світ, то розумієш, що наука не може все пояснити. Я, наприклад, не бачив ангелів, але я бачив демонів, я бачив моменти, коли виганяли демо­нів. Відьмацтво — це все реальні речі. У житті є набагато більше, ніж те, що ми бачимо.

Коли Ніка Вуйчича запитали, чого він боїться, ось що він від­повів:

— Я би не сказав, що у мене є якісь страхи. Є моменти у житті, коли мені страшно. Я кажу своїй дружині про це, я молюся і прошу інших людей молитися за мене. Але зараз, наприклад, я про­ходжу через складний період. Я щасливий, що цього року я не був вдома тільки 84 дні. Наступ­ного року не буду 75 днів. Коли я не подорожую, то розмовляю по телефону — у вівторок, середу, четвер. У мене є дві компанії, 14 працівників. Планую відкрити ще одну неприбуткову організацію, яка б займалася усиновленням сиріт в Америці. Це одна з моїх мрій. Дев’ять тижнів тому я був у Білому домі і говорив про це. Але я боюся, щоб мої проекти не забирали мене від моєї сім’ї. На­віть більше, ніж змінювати світ, я хочу бути найкращим батьком. Хочу, щоб я був для своєї дру­жини не тільки чоловіком, а й найкращим другом. Для мене це важливо.