Є надія, що організм воїна після тривалої коми «пробудиться»…

Міністр оборони Степан Полторак 31 липня присвоїв звання підполковника колишньому командирові роти 8-го окремого полку спеціального призначення, 30-річному Герою України Олександру Петраківському.

За цю приємну звістку сам офіцер порадіти не може. Четвертий рік внаслідок тяжкого поранення осколком міни у голову, яке отримав у зоні АТО, до хороброго воїна ніяк не повернеться пам’ять…

«Високий Замок» не раз писав про подвиг десантника Олександра Петраківського, випускника Академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. У липні 2014 року цей офіцер із 13 іншими спецпризначенцями пішов у розвідку поблизу селища Щастя на Луганщині. Командування дало наказ: перевірити шлях, яким на підмогу захисникам Луганського аеропорту мала пройти велика колона військової техніки і батальйон «Айдар». Чи нема там засади? — надто підозрілою є тиша у цьому районі.

Позитивні рапорти фронтової розвідки сумнівів не розвіювали. Остання надія була на високий професіоналізм капітана Петраківського. І сподівання виправдалися: командир спецназу виявив добре замасковану ворогом пастку. Якби українська колона потрапила під прицільний вогонь «сєпарів», список жертв того дня ішов би на сотні…

Капітан Петраківський повідомив командуванню про засідку — і колона пішла запасним шляхом. А сам офіцер разом із побратимами вступив у бій. Грамотно організував оборону, виносив і перев’язував важкопоранених. Під час обстрілу один із солдатів загубив каску — командир підповз до нього і віддав свій кевларовий шолом. І тим врятував підлеглого (після бою на касці виявили сім вм’ятин від осколків). А невдовзі осколки міни поцілили у незахищену голову Олександра. Стікаючи кров’ю, він все ж продовжував командувати обороною.

Коли підоспіла підмога, капітан Петраківський наполіг, щоб першими медики поклали на операційний стіл його поранених підлеглих, хоча пошкодження у них були значно легші. А вже потім погодився, щоб хірурги взялися і за нього…

За той героїчний бій у грудні 2014-го президент Петро Порошенко удостоїв Олександра Петраківського звання «Герой України».

У нього ж самого справи були кепські. Операція з вилучення осколка, яку провели у Харкові, виявилася невдалою. Капітан Петраківський пережив клінічну смерть, впав у кому. Неймовірними зусиллями медикам вдавалося підтримувати життя офіцера — через велику гарячку його тіло обкладали пляшками з льодом! Але прогресу у лікуванні не було. Відмовилися ставити його на ноги фахівці з Німеччини (така домовленість була з канцлером Меркель). Німецькі нейрохірурги розводили руками. Казали, що цей український офіцер помре в літаку по дорозі до їхнього госпіталю…

Батько, мати, сестра Сашка, усі — кадрові військові, не опускали рук. Щоб знайти кошти на лікування сина, Петраківський-старший готовий був продати його Золоту Зірку Героя.

За підтримки добродійників повезли Олександра в ізраїльську клініку. Коли зрушень не сталося, знову найняли санітарний літак і доправили сина-брата до відомого польського нейрохірурга. Згодом був затяжний переліт через океан, у найбільш авторитетний американський госпіталь у Х’юстоні. А потім — повернення додому, консультація японських світил (хотіли вставити йому у голову електронний чіп — батьки відмовилися).

Зараз організм Олександра Петраківського намагаються «завести» у науково-практичному центрі нейрореабілітації Nodus, що у Броварах. З’явився маленький промінчик надії на одужання. Сашко з допомогою рідних пробує сидіти, стояти, їсти. Нічого з цього він не міг зробити від серпня 2014-го…

Батько Героя України — полковник спецназу Петро Петраківський розповів кореспондентові «Високого Замку» останні новини про здоров’я сина:

— Приїжджав до нас зі Львова, з лікарні на Топольній, нейрохірургічне світило — Андрій Токарський. В Україні кращого фахівця не знайти. Сказав, що бачить поліпшення у стані Сашка. Стверджує, що відбувається стимуляція процесів у корі головного мозку нашого сина. А це вселяє надію, що рано чи пізно голова Олександра «увімкнеться», «пробудиться», і це дасть імпульс його рукам та ногам. Сашко уже має 10 герців (виявляється, є вони і в голові людини!). Треба, щоб «добрав» ще два герци — і тоді нейрони почнуть взаємодіяти один з одним. У результаті цього може повернутися свідомість, пам’ять. Раніше цих герців у Сашка було нуль…

Щоб прискорити процес одужання Сашка, батько Героя хоче запросити до нього мудреців з Китаю, фахівців східної медицини.