Самбірський парк пам’яті і єдності

Дискусії та суперечки довкола питання створення у Самборі Меморіального парку «ПАМ'ЯТАЙ» на території єврейського цвинтаря, які тривали понад десятиліття — нарешті завершились згодою усіх сторін. Свого часу засоби масової інформації достатньо писали про усі деталі, подаючи різні точки зору та аргументи. Але сталось те, що зрештою і мало статись у сучасному цивілізованому суспільстві — порозуміння знайдено! Тож найголовніше те, що нині прийнято принципове рішення про спорудження Парку Пам’яті — спільного меморіалу пам'яті жертв нацизму різних національностей та віросповідань у районному центрі. Це чи не перший приклад не лише на Львівщині, а й в Україні. З цього приводу пропонуємо нашим читачам нотатки з дистанційного «круглого столу», у якому взяли участь Предстоятель УГКЦ Блаженніший Святослав; Предстоятель УПЦ К П Патріарх Філарет; громадянин Канади, ініціатор проекту Марк Фрайман; міський голова Самбора Юрій Гамар; Виконавчий директор Київської єврейської громади, координатор проекту Анатолій Шенгайт; автори проекту, архітектори Міріам Гусевич і Пітер Майлс та доктор богослов'я, керівник греко-католицьких студій при Університеті Торонто Отець Петро Галадза.

Марк Фрайман, громадянин Канади ініціатор проекту:

— Моїм батькам дивом вдалось вижити в окупованому нацистами Самборі у роки Другої світової війни. Вони сімнадцять місяців переховувались у зернових підвалах. Але інші мої родичі, як і тисячі місцевих євреїв та ті відважні українці, які давали їм прихисток були розстріляні нацистами і в самому місті, і в селі Ралівка, що на Самбірщині. Всі вони здебільшого поховані в загальних безіменних могилах.

Після війни мої батьки емігрували в Канаду і з їхніх розповідей я знаю про ті страшні часи ще змалечку. Ідея встановити на місці масових захоронень пам'ятний знак чи спорудити меморіальний комплекс виникла давно. Адже стара єврейська приказка гласить: «Людина може для себе зробити в житті все, але не може себе поховати», тому останнє добро, яке зобов'язана зробити близька людина для інших це правильно їх поховати і вшанувати.

В часи існування комуністичної імперії цього не можливо було зробити апріорі. Адже саме за наказом радянської влади у 1972 році єврейський цвинтар та майже всі надгробки, включно з меморіальним каменем на місці масових поховань, були знищені. Надія з'явилась зі здобуттям Україною незалежності. Але перед нами постали не тільки, а можливо і не стільки бюрократичні перешкоди, а і набагато серйозніші проблеми — міжетнічного та міжконфесійного порозуміння. Лише після довгих років перемовин і приходу до влади нових особистостей, поступових змін менталітету вдалося подолати різні перешкоди. По допомогу ми звертались до авторитетних людей, релігійних і політичних лідерів, народних депутатів, громадських діячів і організацій. До їхньої честі хочу зазначити, що майже всюди знаходили розуміння та підтримку. І справу врешті вдалось зрушити з мертвої точки. Тож спільному меморіальному парку пам'яті у Самборі — бути.

Предстоятель УГКЦ Блаженніший Святослав:

— Кажуть, що війна не завершена, поки належно не вшановані її жертви. У місті Самборі, у районі єврейського цвинтаря, знайшли свій останній земний спочинок чимало людей різних національностей. Зокрема, нацисти знищили там багато євреїв, серед яких було розстріляно і тих українців-християн, хто намагався їх врятувати: поховані на цьому місці і українські воїни повстанці, які змагались за волю і кращу долю України в боротьбі проти німецьких і радянських окупантів.

Нині можна лише з сумом констатувати, що на початку ХХІ століття ця «земля крові» досі належним чином не облаштована. Саме тому, ще у вересні минулого року разом із Предстоятелем УПЦ К П Патріархом Філаретом ми спільно звернулись до місцевих народних обранців з проханням прийняти необхідні для цього рішення, яких вимагає українське законодавство і до місцевої громади з проханням підтримати благу справу.

Предстоятель УПЦ К П Патріарх Філарет:

— Хочу наголосити, що нашими прямим обов'язком є пошанування покійних, якої національності чи релігії вони б не були. Тому ми схвально ставимося до пропозиції облаштувати на цьому місці меморіальний комплекс, який представить історію співжиття українців і євреїв в трагічний період історії нашої землі, а також належним чином вшанує жертв тоталітарного окупанта.

Сподіваємось, що попередньо розроблений проект, доопрацьований за участю самбірчан, найближчим часом буде реалізований і стане не тільки архітектурною окрасою міста Самбора, а й прекрасним прикладом міжнаціонального та міжрелігійного порозуміння, яким захоплюватимуться в Україні і світі. Щиро тішимось з того, що місцеві депутати та самбірська громада проявила далекоглядність, толерантність, мудрість і виваженість.

Юрій Гамар, міський голова Самбора:

— Шкода, що така добра справа стільки років гальмувалась. Чого тільки не вигадували опоненти. Навіть прагнули організувати міжконфесійні та міжетнічні чвари. Та нинішній депутатський корпус і місцева громада прийняла єдино вірне рішення — ми повинні однаково вшанувати всіх, хто став жертвами людиноненависницьких режимів: і вояків УГА та УПА, які боролись за незалежність та самостійність України і тисячі невинних цивільних жертв Другої світової війни, які поховані на нашій землі.

І те, що саме у нашому місті, після довгих обговорень та дискусій, буде створено Меморіальний парк спільної пам’яті, який ми так і назвали — «Пам'ятай», є свідченням того, що самбірчани, зрештою, як і всі українці сповідують загальнолюдські моральні цінності. Тож міська рада дала погодження на розробку детального плану території і виготовлення необхідної документації. Впевнений що і в подальшому депутати міської ради всіляко сприятимуть втіленню проекту в життя.

До речі, ще на початку 2000-х років родичі жителів Самбора, похованих на єврейському цвинтарі, звертались до тодішньої влади та громади міста з пропозицією про відновлення кладовища та вшанування жертв масових убивств. Та на жаль, тоді вони не були почуті. І тому я ще раз хочу подякувати нинішньому депутатському корпусу та самбірчанам за цивілізований, розумний підхід до справи і пошук та прийняття компромісних рішень.

Анатолій Шенгайт, виконавчий директор Київської міської єврейської громади, координатор проекту:

— З самого початку я підтримав цю ідею і брав участь практично у більшості перемовин та зустрічей. Тому своєю чергою хочу зазначити, що разом із бюрократичною тяганиною, що тривала роками, перед усіма учасниками проекту, з часом, постало набагато більш серйозне питання, що непокоїло місцеву громаду та породжувало суперечки і непорозуміння: на цвинтарі, який до Другої світової війни був суто єврейським, тепер поховано не лише євреїв. Більш того, за часів незалежності України за ініціативи міських активістів тут було встановлено Пам'ятні Хрести на знак вшанування полеглих в боротьбі з окупантами героїчних воїнів УГА, УПА та новітніх героїв.

Як відновити вікові єврейські могили та віддати належну шану всім, хто знайшов тут вічний спокій, не порушуючи релігійних традицій, почуттів родичів та думки місцевої громади? Адже за єврейськими канонами на кладовищі не може бути символів інших релігій. На скільки я знаю від моїх друзів християн і в них є свої обмеження відповідно до християнських канонів.

Дискусії і справді були тривалими, а подеколи і емоційними. Та саме у суперечці народжується істина.

Хоча для цього знадобились дві революції та війна на сході України, аби ми нарешті усвідомили, що всі ми, незалежно від національності чи конфесії є громадянами єдиної держави — України. І саме наша єдність є тим фактором, яка визначає і забезпечує незалежність та соборність нашої держави.

Ми самі творимо нашу сучасну історію, тож не повинні повторювати помилки минулого. Тільки від нас, кожного окремо і усіх разом, залежить, якою буде новітня історія України — чи протягнуться в неї страшні тіні катастроф ХХ століття, чи зможемо ми разом переосмислити, десь заново пережити і прийняти своє минуле, очищене від імперських та комуністичних міфів, щоб разом стати єдиною українською нацією.

І саме так народився проект створення спільного Меморіального парку «Пам'ятай» — прекрасний приклад міжконфесійної та міжособистісної співпраці, що об'єднала людей з різних континентів. Вважаю — це наша спільна перемога і досягнення.

Міріам Гусєвіч, архітектор, співавтор проекту:

— Переді мною та моїм колегою було поставлено непросте завдання: практично в одному громадському просторі спроектувати такий меморіальний комплекс, який би об'єднав три пам'ятні локації не образивши жодну з сторін. Відштовхувались ми від глибоко символічної ідеї та призначення меморіалу закладених вже у саму назву — «Пам'ятай». Тому запропонований нами проект меморіального парку спільної пам’яті завдяки своїй круговій та лінійній організації простору, делікатно, гармонійно та рівноцінно поєднує меморіал 17-тьом полеглим героям-борцям за незалежність України, старий єврейський цвинтар та місця масових поховань жертв нацистського терору, створюючи зовсім новий ландшафт.

Пітер Майлс, архітектор, співавтор проекту:

— Цей новий ландшафт покликаний повернути пам'ять про всіх загиблих у наше повсякденне життя та засвідчити нашу свободу — пам'ятати і завжди вшановувати тих, хто впав від рук підлих убивць. А пам'ятати правду — значить протистояти гнобителям, окупантам і мати право на щасливе майбутнє. Він пов'язує людей з місцями та утверджує вселенську любов і життя. Окрім того, за нашими задумом, цей меморіальний парк повинен функціонувати як освітній та музейний простір, що зробить його не лише пам'ятним, а й культурним осередком Самбора та привабить внутрішніх і зовнішніх туристів. Оскільки майбутня споруда — за своїм задумом, втіленням та ідейним значенням буде унікальною. Думаю з нами погодяться і міська влада і самбірчани.

Отець УГКЦ Петро Галадза, професор, доктор богослов'я, керівник греко-католицьких студій при Університеті Торонто:

— На моє глибоке переконання, майбутній Меморіальний парк у Самборі стане не лише, можливо, першим спільним пам'ятником жертвам нацизму, а й першим матеріальним доказом народження нової української ідентичності, вільної від пост-колоніального комплексу, заснованої на спільних людських цінностях і відкритої світу. А сама історія, від ідеї відновлення єврейського цвинтаря — до створення спільного Меморіального парку «Пам'ять», як у краплі води відобразила процес «дорослішання», становлення українського суспільства, повернення історичної пам'яті, переоцінки цінностей, усвідомлення рівноправного місця України у світовій спільноті. Ми справді стаємо єдиним народом єдиної держави, тому й переможемо у нинішній війні, яку розв'язала російська імперія і відбудуємо квітучу країну.

Марк Фрайман, громадянин Канади, ініціатор проекту:

— Чесно кажучи я щасливий з того, що моя початкова ідея переросла у такий масштабний і грандіозний проект. Бо Україні, як ніколи нині потрібна єдність. І починається вона з єдності пам'яті. У нас спільна минувшина, спільне сьогодення і спільне майбутнє, яке нам будувати разом. І не важливо, хто де живе, хто якої національності чи, хто якого віросповідання. Це наша рідна українська земля і лише народу України бути на ній господарями.

Щодо реалізації проекту то хочу зазначити, що його фінансування повністю беруть на себе громадські організації: «Канадські друзі колишнього єврейського кладовища у Самборі» та «Українсько-єврейська зустріч», яка створена українцями та євреями, котрі живуть у Канаді, та особисто один з її засновників, канадієць українського походження Джеймс Темертей. Приблизна вартість проекту на стадії концепції складає понад півмільйона доларів США.

Переконаний, що втілення цього проекту, стане прикладом до наслідування та поширення в інших містах України. Щиро дякую самбірчанам за повагу до історичної пам'яті. Ми завжди будемо разом.

P.S. У четвер 26 квітня, у чергову річницю пам'яті Чорнобильської трагедії в приміщенні Самбірської міської ради о 16-iй годині, відбудеться презентація та обговорення спільного проекту «Меморіальний парк «Пам'ять».