«Найголовніше — не зникне бренд «Львівського радіо»
Журналіст «ВЗ» з’ясовувала, які перспективи матиме новостворене радійне ЛКП
Львівських комунальних підприємств побільшало: сесія міської ради своїм рішенням створила ЛКП «Львівське радіо». За словами міського голови Андрія Садового, це рішення «дасть змогу врятувати те, що є». Йдеться про раритетні студії та радіообладнання, яке міститься у будинку на вул. Князя Романа, 6.
Нагадаємо, на початку цього року львівські обласні радійники й телевізійники провели акції протесту проти методів реформи суспільного мовлення, яка проводиться у країні. Внаслідок оптимізацій та реорганізацій у системі Національного суспільного телебачення України було звільнено більшість працівників обласного радіо і телебачення.
25 січня з трибуни сесії Львівської міської ради виступили директор ТВО «Радіо» Мирослава Лубкович та директор філії ПАТ «НСТУ» «Львівська регіональна дирекція» (обласне телебачення. — Авт.) Оксана Клим. Заявили, що реформа фактично ліквідовує радіо і телебачення Львівщини, які мають давні традиції і є унікальними. Попри цей крик душі, процес «суспілізації» львівських теле- і радіомовників тривав і далі…
Тепер новостворене комунальне підприємство «Львівське радіо» рятуватиме архіви й обладнання обласного радіо. Депутати передбачили два мільйони гривень для формування статутного фонду нового підприємства. За словами Андрія Садового, про ведення мовлення цим радіо наразі не йдеться. ЛКП «Львівське радіо» займеться створенням медіа-хабу, який має функціонувати на вул. Князя Романа, 6. На базі підприємства заплановане також функціонування інтерактивного музею «Львівського радіо» та молодіжного медіа-центру.
Журналіст «ВЗ» навідалася в історичну будівлю на Князя Романа, 6, та розпитала, які перспективи матиме новее підприємство, у багаторічного керівника цієї установи Мирослави Лубкович.
Створення ЛКП «Львівське радіо» вона оцінює позитивно. «Це якесь Боже провидіння, що так сталося, — каже Мирослава Теодорівна. — Бо так зване Суспільне телебачення — це знищення всього українського, національного. У той час, коли „Суспільне“ мало би працювати для громади, висвітлювати проблеми місцевих громад. Натомість зараз усі авторські програми „Львівського радіо“ знищено. Нинішнє керівництво Національної суспільної телерадіокомпанії України одне до одного робить те, що робили за Януковича. Тоді до нас прийшов тодішній гендиректор і сказав, мовляв, тепер ні радіо, ні телебачення не потрібні, в регіонах будуть корпункти, а всі передачі будуть „йти з Києва“… Після мого виступу на сесії міськради (25 січня) новинам „Львівського радіо“ заборонили виходити в ефір, а наших журналістів, які дали в новини мій виступ на сесії, відсторонили від роботи. Тоді у мене майже опустилися руки. Коли почула, що нас усіх хочуть вивести з приміщення на Князя Романа, 6, і перевести в офіс на Високому замку, в приміщення Львівського телебачення, вирішила, що такого не може бути. Радіо на Князя Романа — із 1930 року. Через півтора року буде 90 років. У цьому приміщенні — сам дух український, національний. Це не тільки історія радіо, а й історія Львова і України. Тут записувалися Соломія Крушельницька, Василь Барвінський, на нашому студійному фортепіано вперше виконував свою пісню „Мальви“ Володимир Івасюк. Ігор Білозір у нас кожен тиждень був, записувався Микола Колесса. У 70-х роках, коли на подвір’ї консерваторії палили ноти і записи Василя Барвінського, Львівське радіо зберегло їх, попри те, що була вказівка КДБ розмагнітити всі його записи. Про це можна розповідати годинами»…
Як завжди у таких випадках, пішли чутки, що на історичне приміщення у центрі міста поклали око комерційні структури… Тоді Мирослава Лубкович зробила останній крок — пішла до міського голови Андрія Садового і депутатів міськради. І вони підтримали радійників. Це було напередодні останньої сесії міської ради, куди оперативно і винесли це питання. Депутати підтримали ухвалу майже одноголосно.
«Найголовніше — не зникне бренд „Львівського радіо“, — веде далі Мирослава Лубкович. — Перш за все це буде інтерактивний музей. Сюди можна буде прийти екскурсіям, гостям міста, відвідати раритетні студії, прослухати історичні записи. Фактично через призму „Львівського радіо“ можна буде ознайомитися з історією України. Мені сподобалося, що в ухвалі зазначено, що тут планується створити молодіжний медіа-центр, медійний хаб. Це буде щось нове, інтерактивне, молодіжне. Можливо, зробимо інтернет-радіо. На сесії пролунало, що міськрада спільно з обласною радою подаватимуть документи на отримання ліцензії на ФМ-мовлення. Ідея така, що години мовлення матиме і львівська місцева громада, і обласна. Для області це чудовий варіант».
Пані Мирослава показала мені інтер’єри історичних радіостудій, у реставрацію яких колектив вклав душу. Особливо тут пишаються великим студійним залом, де стоїть фортепіано, за яким творили Соломія Крушельницька і Володимир Івасюк. А ще тут на всю стіну — фотопанно із видом Львова з висоти пташиного польоту авторства Василя Пилип’юка. «Львівському радіо», можна сказати, пощастило. Бо приміщення на вул. Князя Романа, 6, — міська комунальна власність. А от у київських радійників все сталося з точністю до навпаки. НСТУ торік перевела усіх із історичної будівлі на Хрещатику в інший офіс — на вул. Мельникова, в так званий «олівець» (це на периферії Києва, поблизу Бабиного яру).
Натомість приміщення на Хрещатику, кажуть, вже здали в оренду комерційній структурі, яка пов’язана з одним високопосадовцем. Радійники влаштовували акції протесту, створили громадський комітет із порятунку радіо, але наразі це не допомогло…
