Пишемо як курка лапою...

Як давно робили записи у паперовий нотатник, писали листи, які надсилали не електронною, а звичайною поштою? Сьогодні так часто набираємо текст на клавіатурі комп’ютера, смартфона чи планшета, що, здається, скоро забудемо, як правильно тримати ручку у руці. Але письмо тісно пов’язане з людським мозком. Якщо люди перестануть писати – отупіють. В одній із американських шкіл провели експеримент: на два роки діти відмовились від кулькових ручок – всі записи робили виключно на планшетах. Успішність учнів упала вдвічі!

Почерк формується у 8-10 років, остаточно – до 20, але може змінюватися упродовж життя – як і наш характер, звички та вподобання. «За почерком, – стверд­жують вчені, – людину можна читати як книгу. У почерку проглядаються природні задатки – тип нервової системи, темперамент, психотип, особливості характеру і психологічні проблеми (комплекси, наслідки перебування у хронічному стресі тощо), підсвідомі страхи і надії, те, що людина приховує не лише від інших, а й від себе самої».

Для аналізу підійде не кожен рукописний текст. Наприклад, вітальна листівка не годиться, бо людина докладає зусиль, щоб написане справило гарне враження. Не буде аналіз правдивим, якщо написаного – як кіт наплакав. За підписом можна дізнатися лише орієнтовну, поверхневу інформацію. Підпис – візитна картка, яка показує нас не такими, якими є насправді, а якими хочемо бути.

Графолог не візьметься вивчати те, що писалося у поспіху, – студентські конспекти чи рецепт на ліки. Студенти мусять засвоювати великі масиви інформації та швидко її письмово фіксувати. Почерк медиків – окрема тема. Розібрати написане ними можуть тільки аптекарі, та й то – швидше, здогадатися, що мав на увазі лікар. Самі ж лікарі виправдовуються: їм би пацієнта встигнути оглянути, діагноз правильний поставити і лікування призначити. Вправлятися у каліграфії – ніколи.

Як же «прочитати» почерк?

Аркуш – це «життєвий простір». Якщо аркуш заповнений вщерть і видно, що людина розписалася б іще більше, але їй просто бракує місця, це означає, що веде активний спосіб життя, намагається максимально заповнити свій час. Якщо не дописує до кінця (залишає великі відступи справа), це видає обережну натуру, яка продумує кожен крок.

Важливими є всі деталі – розмір букв, фігурність. Букви-«гірлянди» (із завитушками) виводять зазвичай жінки або чоловіки-митці. Якщо буква в окремих місцях «з’їдається», це означає, що людина придушує у собі емоції. Якщо навмисно старанно виведена – навпаки, вип’ячує їх.

Сьогодні через поганий почерк можна втратити шанс отримати хорошу роботу –якщо не в Україні, то за кордоном точно. У багатьох компаніях Франції, Німеччини, Великої Британії, Швеції, США запровадили практику експертизи почерку. Писати абияк, на думку експертів, – те саме, що ходити у заляпаному одязі і нечищеному взутті. Потенційний роботодавець може зробити висновок, що ви – особа неорганізована, лінива і безвідповідальна. Хоча багато відомих людей з цим твердженням не погодились б. Інтроверти, що живуть у своєму світі, а також геніальні особистості часто мають нерозбірливий почерк.

Наполеон кардинально змінював почерк протягом усього життя (історики нарахували до семи варіантів письма). З роками його почерк ставав дедалі більш заплутаним і незрозумілим. Щоб розшифрувати роман «Клісон і Євгенія», написаний французьким імператором, дослідникам довелося добряче попітніти. Добре, що Бонапарт не був графоманом (роман – лише на 16 сторінок).

Рукопис симфонії №9 Бетховена був опублікований лише через два роки після смерті одного з найвидатніших композиторів світу. Коли помер переписувач Бетховена, двоє інших не могли дати ради із жахливим почерком генія. На одному з аркушів з переписаними нотами Бетховен залишив примітку для підлеглого: Du verfluchter Kerl! («Ти – проклятий тип!»).

Черчілль мав настільки дрібний нерозбірливий почерк, що його листи були практично нечитабельними. Коли одного разу прем’єр-міністру Великої Британії зробили сумнівний комплімент, порівнявши його почерк з єгипетськими ієрогліфами, написаними Клеопатрою, Черчілль був у захваті.

Карл Маркс забував робити пробіли і нерідко поєднував кілька слів в одне. Історики доклали багато зусиль, щоб зрозуміти написане ним від руки.

Альберт Ейнштейн мало того, що писав нерозбірливо, ще й не відрізнявся акуратністю. Чимало його рукописів прикрашають клякси, плями від їжі і навіть відбитки пальців, які геній залишав, вимастившись чорнилом.

Леонардо да Вінчі писав справа наліво. Літери перевертав так, що текст було легше читати з допомогою дзеркала. Його почерк графологи так і назвали – «дзеркальним». Дослідники висунули масу теорій, намагаючись розгадати цю таємницю. За однією з версій, у такий спосіб геній намагався захистити свої наукові ідеї від допитливих, за іншою – Леонардо був єретиком і постійно жив у страху, що його викриють та покарають. Проте найбільш логічним поясненням особливостей його почерку є гіпотеза, що да Вінчі був амбідекстром (однаково міг послуговуватися і правою, і лівою рукою). Ліва у нього домінувала, тому писав нею «для себе». Правою – коли потрібно було створити читабельний текст (наприклад, лист).